Не лише "Азовсталь". Скільки металургійних заводів втратила Україна під час війни

Металургія — провідна експортна галузь України — після початку російського вторгнення втратила більшу частину свого потенціалу.

Яке майбутнє очікує на металургійний сектор у 2023 році? Восени 2022 року українську сталь продавали дорого, як ніколи — 1500 грн коштували кожні 5 грамів металу останньої довоєнної партії маріупольського заводу "Азовсталь", з якої виготовили серію пам'ятних браслетів.

Загалом від їхнього продажу виручили 94 млн грн. Однак це піщинка порівняно з багатомільярдними втратами галузі та економіки загалом. Українська металургія страждає від російської окупації вже не перший рік.

Директор аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital Дмитро Чурін нагадує, що агресія Росії ще у 2014-2015 роках призвела до втрати металургійних підприємств на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Йдеться про такі потужності: "У 2022 році руйнація "Азовсталі" та "Маріупольського металургійного комбінату" призвела до болючого удару по всій українській промисловості, оскільки металургійна галузь пов'язана з досить довгим ланцюгом допоміжних секторів, які разом формували потужну додану вартість для економіки країни", — продовжує Дмитро Чурін.

На два маріупольські підприємства групи "Метінвест" Ріната Ахметова припадало близько 40% виробництва української сталі.

І оскільки металургійний сектор історично робить істотний внесок в український ВВП, втрати металургії боляче вдарили по економіці, яка за підсумками 2022 року просіла на понад 30%.

"З березня минулого року підприємства гірничо-металургійного комплексу (ГМК) на підконтрольній Україні території продовжують працювати на збиток, — розповідає Олександр Каленков, президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром".

— Порівняно з довоєнним періодом завантаженість металургійних заводів у 2022 році в середньому впала на 85%, гірничорудних підприємств — на 75-80%".

Співрозмовник Фокусу пояснює це тим, що в перші дні після повномасштабного вторгнення російської армії ці підприємства заради безпеки співробітників суттєво знизили або навіть повністю припинили виробництво.

Наступного удару по вцілілих потужностях завдав російський енергетичний тероризм. "Металургія виступає одним із найбільших споживачів електроенергії.

Отже, під час повних блекаутів підприємства галузі зупиняються, а деякі зовсім припинені на весь зимовий період через обмеження постачання електроенергії", — уточнює Дмитро Горюнов.

За словами Олександра Каленкова, деякі підприємства у таких умовах змушені ще більше скорочувати виробництво та інвестувати у промислові електрогенератори, що також вплинуло на зростання собівартості продукції та, як наслідок, зменшення її конкурентоспроможності на світових ринках.

"Великі підприємства Дніпропетровської та Запорізької областей повністю не зупиняли виробництво, хоч і суттєво скоротили обсяги, — зазначив Віктор Шулик, директор департаменту управління проєктами РА "ІВІ-рейтинг".

— Найгірша ситуація у підприємств, які опинилися в зоні бойових дій або на прифронтових територіях. Деякі з них спробували перенести виробництво, наприклад, до Хмельницького, проте технологічно це виявилося зробити дуже складно.

Тому металургійні підприємства поблизу лінії розмежування зупиняють діяльність, а у відносно безпечних регіонах намагаються підлаштовуватися під графіки відключення електроенергії".

Шулик додає, що металургія, насамперед, кольорова, має значну залежність від стабільності постачання електроенергії, тому більшості підприємств галузі погодинні графіки не забезпечують можливість дотримання циклу.

Понад те, підприємства у відносно безпечних регіонах, за інформацією співрозмовника Фокусу, також відчувають кадровий голод. У ситуації, що склалася, обвальне скорочення металургійного виробництва виглядає природним сценарієм.

"Після початку війни виробництво стали впало майже відразу на понад 80%, — повідомляє Фокусу Костянтин Фастовець, голова відділу аналітики Adamant Capital. — По чавуну та прокату схожі цифри.

А виробництво залізняку спочатку постраждало менше, оскільки шахти не потрапили безпосередньо в зону бойових дій.

Проте, проблеми з логістикою, попитом та відключеннями електропостачання вже призвели до того, що, наприклад, і "Метінвест" вже в третьому кварталі знизив виробництво руди на 90%".

В інвесткомпанії Eavex Capital у відносних цифрах оцінюють падіння виробництва сталі в Україні майже вчетверо за підсумками 2022 року порівняно з 2021 роком. За даними ОП "Укрметалургпром" за 2022 рік на українських підприємствах вироблено 6,3 млн.

тонн сталі — всього 30% від показника 2021 року. Зокрема, у групі "Метінвест" повідомляють, що українські підприємства групи, крім тих, що знаходяться в Маріуполі та Авдіївці (МК "Азовсталь", ММК ім.

Ілліча та Авдіївський КХЗ), продовжують працювати з різним рівнем завантаження, враховуючи безпеку, логістичні та економічні фактори.

В результаті за 9 місяців 2022 року виробництво чавуну та сталі групи "Метінвест" порівняно з аналогічним періодом минулого року скоротилося на 65% та 62%. При цьому обсяги виробництва підприємства "Каметсталь" (Дніпропетровська обл.

) частково компенсували зупинку маріупольських потужностей. Рівень виробництва суттєво просів і на інших великих підприємствах України. Нещодавно у компанії "АрселорМіттал Кривий Ріг" повідомили про результати виробництва за 2022 рік.

"Минулого року українська гірничо-металургійна галузь зустрілася з найжорсткішими викликами за всю історію незалежної України. Обсяги виробництва сталеливарної промисловості загалом у країні скоротилися на 70%.

Через повномасштабну війну в Україні, зменшення експортних можливостей та обмеження в енергопостачанні, виробничі потужності "АрселорМіттал Кривий Ріг" протягом 2022 року було завантажено не більше ніж на 20-25%", — йдеться у повідомленні пресслужби компанії.

Там зазначено, що лише у 2022 році рівень виробництва підприємств компанії впав у п'ять разів.

Наприклад, видобуток руди склав 11,6 млн тонн замість запланованих 26,4 млн тонн, а виробництво чавуну — 1,6 млн тонн замість плану 5,6 млн тонн, сталі — 1,2 млн тонн замість плану 5,1 млн тонн.

Джерело: пресслужба "АрселорМіттал Кривий Ріг" З урахуванням падіння рівня виробництва та в металургійному експорті ситуація невтішна. 2021 року чорні метали були найпотужнішою статтею у структурі української зовнішньої торгівлі — $13,95 млрд (+81,4% порівняно з 2020 роком).

Тоді на чорні метали припало 20,5% загального обсягу експортних надходжень. У 2022 році надходження від експорту чорних металів скоротилися до $4,533 млрд (-67,5% порівняно з 2021 роком), а частка у структурі експорту з 20,5% знизилася до 10,26%.

Джерело: ОП "Укрметалургпром" У ОП "Укрметалургпром" додають, що з початком війни через блокування морських портів помітно змінилася географія експорту — якщо раніше до країн ЄС Україна постачала близько третини продукції ГМК, то у 2022 році — понад 60%.

"Позначилися економічні чинники, — пояснює причини падіння експорту Олександр Каленков.

— З одного боку, через агресію Російської Федерації ціни та попит на світових ринках падали, оскільки, зокрема, тимчасово зупиняли виробництво десятки заводів у країнах ЄС — єдиному доступному для нас ринку.

З іншого боку, собівартість нашої продукції зростала, зокрема тому, що логістичне навантаження в умовах блокування портів збільшилася в 4-5 разів".

За словами Дмитра Чуріна, показники експорту напівфабрикатів із сталі та гарячекатаного прокату наочно демонструють драматичність втрати маріупольських металургійних заводів.

Співрозмовник Фокусу додає, що значне падіння доходів від експорту стало не лише відображенням проблем воєнного часу, а й показало загальну вразливість економіки України до втрати можливості постачати товари через морські порти.

З 1 серпня у межах міжнародних домовленостей почав діяти так званий зерновий коридор, що дозволяє вивозити врожай із морських портів "Одеса", "Чорноморськ" та "Південний". Відтоді цим шляхом Україна експортувала 18,4 млн тонн зерна.

Тим часом металургійний морський експорт залишається на паузі від початку російського вторгнення.

Як зазначає Олександр Каленков, ГМК найбільше інших галузей української економіки залежить від експортних можливостей — на зовнішніх ринках Україна реалізовувала близько 60% гірничодобувної продукції та 80% металу.

Близько 70% продукції металургії відправляли за кордон через морські порти. "За нинішніх цінових умов на світових ринках Україна щомісяця недоотримує понад $630 млн валютної виручки через неможливість експортувати продукцію ГМК через порти.

цін", — зазначає Олександр Каленков. Експерт додає, що відкриття портів для українського металу дозволить відновити завантаження як металургійних підприємств, так і суміжних галузей, що суттєво збільшить надходження податків до бюджету.

Представники української влади заявляють про прагнення відкрити морський коридор і для металургійного експорту.

Зокрема перший віцепрем'єр-міністр — міністр економіки України Юлія Свириденко заявила на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія), що Україна хоче розширити експорт сталі на додаток до важливої угоди про експорт зерна.

Костянтин Фастовець зазначає, що про зерно вдалося домовитися з Росією за посередництва ООН та Туреччини, як про соціально важливий продукт для всього світу.

У цьому контексті співрозмовник Фокусу припускає, що морські порти для металургії, швидше за все, залишаться закритими до закінчення війни.

"Україна неодноразово наголошувала на необхідності розширити коридор як на інші порти — зокрема, на Миколаїв, так і на інші товари — металургійну продукцію та руду, — продовжує Дмитро Горюнов, старший економіст Центру економічної стратегії.

— Але, враховуючи, що навіть щодо аграрної продукції продовження [дії коридору] стало можливим лише у старому форматі з тим самим переліком портів і на ті ж чотири місяці, шанси на включення інших товарів невеликі".

Війна та енергокриза в Україні продовжуються, і це означає, що металургійна промисловість України має ще один складний рік. "Поки що 2023-й залишатиметься кризовим для металургійної галузі України, — розмірковує Дмитро Чурін.

— Ситуація зміниться на краще, як тільки воєнні ризики почнуть знижуватися і, нарешті, з'явиться можливість експортувати українську сталь через вітчизняні морські порти".

За прогнозами Дмитра Горюнова, поточний низький рівень завантаження потужностей збережеться до перемоги або принаймні до відкриття портів для металургії військовим або дипломатичним шляхом.

Олександр Каленков зазначає, що після перемоги над агресором на Україну чекає повоєнне відновлення, а отже і значні інвестиції у відновлення інфраструктури, машинобудування, житлове будівництво, що передбачає зростання внутрішнього попиту на метал.

Це дозволить галузі відновитись досить швидкими темпами. За оцінками ОП "Укрметалургпром", у мирні та відносно мирні роки ємність внутрішнього ринку металу в Україні становила в середньому близько 5 млн. тонн на рік. У 2022 році через війну цей показник впав до 2 млн тонн.

Але якщо після перемоги споживання металу на душу населення в Україні зросте до рівня країн Східної Європи, ємність внутрішнього ринку зросте до 15-20 млн. тонн на рік. Важливо, щоби цей попит задовольняв саме український метал.

Оскільки, на думку Олександра Каленкова, це дозволить завантажити відновлені потужності вітчизняного ГМК і матиме мультиплікативний ефект на всю економіку, адже від роботи ГМК залежить багато інших галузей — хімічна, енергетична, машинобудівна, транспортна та інші.

"Металурги говорять про можливість відновлення виробництва [на уцілілих потужностях] протягом шести місяців – року. Але в будь-якому випадку, два металургійні комбінати зруйновані ("Азовсталь" та ММК ім.