Газова голка Європи: чому поставки палива з Росії до ЄС тривають і коли вони припиняться

Поставки російського газу до країн Євросоюзу тривають і в 2025 році. За даними Eurostat, ЄС за перші шість місяців 2025 року купив російський зріджений природний газ на суму 4,48 млрд євро. Загалом закупили зрідженого газу майже на 27 млрд євро, а найбільше – у США (на 13,7 млрд євро).

Окрім зрідженого газу, що постачається танкерами до портів в ЄС, деякі країни продовжують користуватися трубопровідним газом з російським походженням.

 Наприклад, минулого року ЄС імпортував з РФ трубопроводами 32 млрд кубометрів газу (ще 20 млрд кубометрів російського зрідженого газу надійшли танкерними поставками).

Якою є залежність Європи від російського палива та коли в ЄС поставлять крапку у питанні отримання ресурсу з Росії? Найбільше російського газу, якщо аналізувати 2024 рік, купували такі країни як Франція, Угорщина, Іспанія, Бельгія, Італія, Греція та Словаччина.

В основному, газ з РФ до країн ЄС поступає танкерами – це ЗПГ (зріджений газ), на постачання якого в ЄС немає жодних санкцій або обмежень. Деякі країни ЄС самостійно відмовились від ресурсу з РФ, наприклад, країни Балтії.

Проте оскільки офіційної заборони немає, то більшість країн не поспішають припиняти закупівлі. А отже мільярди євро від ЄС ідуть в бюджет країни-агресора.

«Доходи Росії від поставок, насамперед, трубопровідного газу, знизилися за останні три роки приблизно на 70%, тому є позитив з точки зору впровадження санкцій. Але, безумовно, нам хочеться більше, щоби дійсно санкції працювали на 100%.

На жаль, поки що такого немає, тому що Європейський Союз не вважає, що він знаходиться у війні з Росією. Крім того, постійно ставлять палки в колеса Орбан та Фіцо», - коментує директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Він додає: у ЄС немає діючих обмежень на закупівлю російського газу – ані ЗПГ, ані трубопровідного. Проте з трубопровідним сам Кремль час від часу встановлює обмеження.

Тоді як ринок ЗПГ в Європі дуже цікавий Росії, яка все ще сподівається збільшити продажі природного газу в ЄС саме танкерними поставками.

«Ембарго або обмежень на купівлю російського газу в будь-якому вигляді, чи трубопровідного, чи танкерами, в скрапленому вигляді немає на рівні Європейського Союзу.

Тобто обмеження - це наслідки дій самих росіян, ми пам'ятаємо їхні дії з обмеженням поставок або вимогу платити в рублях. І внаслідок цього значена частина покупців відмовилась від їхніх послуг.

Або ж самі країни приймають рішення відмовитися від закупівлі російського газу», - зауважив у коментарі Фокусу Роман Ніцович, директор з досліджень DiXi Group.

Експерт зазначає важливість рішення Польщі та Німеччини не купувати трубопровідний газ через систему Європи і рішення України не продовжувати контракт на транзит російського газу.

«Що стосується споживачів, які отримують трубопровідний газ, то це Угорщина, куди газ надходить через систему «Турецького потоку». Також є країни, які отримують газ у вигляді скрапленого на термінали в Бельгії, Франції, Іспанії.

Звідти газ надходить як на внутрішні ринки позначених країн, так і транзитом іде в інші країни. Зрозуміло, що всі діють в рамках закону, ніякого порушення санкцій немає, тому що санкцій немає.

Але очевидно, що багато хто очікує, що в наступних пакетах буде порушуватися питання російського газу», - каже Роман Ніцович.

Міністр енергетики США Кріс Райт заявив нещодавно, що країнам ЄС потрібно припинити закупівлю російських нафти та газу, якщо вони хочуть, щоб Вашингтон посилив санкції проти Москви.

Він зазначив: «ця торгівля фінансує "військову машину" нелегітимного російського президента Володимира Путіна». Що ж стосується Євросоюзу, то наразі план Єврокомісії – повна відмова від російського газу до кінця 2027 року. Проте поки що це все декларації про наміри.

Росія фактично втратила європейський ринок газу, але Китай не збирається викуповувати великі обсяги російського палива без значної знижки «Що стосується оголошених планів до 2027 року, вони поки є добровільними. Це план RePowerEU.

Зараз на обговоренні перебуває проєкт регламенту, тобто вже законодавчого акту, який зобов'язує держави-члени ЄС, по-перше, звітувати про рівень залежності, по-друге, забороняє будь-які нові довгострокові контракти, а також розширення існуючих історичних контрактів з РФ на імпорт газу.

Документ перебуває на етапі обговорення у Європейському Союзі. Якщо він буде прийнятий, це вже буде юридично зобов'язуючий документ», - повідомив Роман Ніцович.

А поки що поставки газу з Росії до ЄС триватимуть, хоча, звісно, масштаби таких постачань будуть значно меншими, ніж, наприклад, в 2021 році, коли ЄС імпортував 157 млрд кубометрів російського газу.

Проте Росія наразі зацікавлена не лише у розширенні поставок газу до ЄС, але й у нарощуванні імпорту газу до Китаю. Принаймні, це декларується черговими заявами у Кремлі.

А Газпром підписав угоду про будівництво газопроводу "Сила Сибіру 2" до Китаю через Монголію та заявив про розширення поставок іншими маршрутами.

Головний виконавчий директор Олексій Міллер повідомив, що компанія може постачати до 50 мільярдів кубічних метрів на рік через "Силу Сибіру 2" протягом 30 років.

Проте експерти, з якими поспілкувався Фокус, мають сумніви щодо реалістичності заміни європейського ринку Росією китайським. «Китаю не потрібен російський газ, у нього достатньо своїх свого газу, і Китай достатньо диверсифікована країна з точки зору газу.

КНР зараз взагалі фокусується не на газі, а на розвитку відновлюваних джерел енергії. Вони підписали якийсь там документ, який нічого Китай не зобов'язує, ні по цінам, ні по термінам.

Тобто Китай каже – хочете, будуйте, тільки за свої гроші, а ціну і умови, як ми скажемо, такі і будуть. Така є позиція Китаю», - зазначив Володимир Омельченко. Роман Ніцович називає підписану РФ з Китаєм угоду про трубопровід черговою заявою про наміри.

«Це чергові заяви про наміри, і до якоїсь реально початку реалізації цього проекту ще далеко. Це перше. Друге: самому Китаю не потрібно стільки тільки ресурсу. На найближчі роки там шаленими темпами розвивається відновлювана енергетика, ядерна енергетика.

Є багато постачальників газу в азійському регіоні. Тому вони будуть до останнього торгуватися, вимагати якихось шалених знижок від росіян. І лише маючи найкращу для себе пропозицію, Китай тоді будуть щось вирішувати.

Що ж до постачань ЗПГ, то логістичний маршрут доставки газу північним морським шляхом у бік Китаю - це дуже довгий, ризикований і дорогий маршрут. Все-таки цей проєкт будувався під ринки Західної Європи.