Путін на службі у Сі. Як візит диктатора до Китаю перетворився на приниження та холопство

By Alex Janovskyi

Візит Путіна до Китаю аналітик Олександр Кочетков сприймає як вияв класичного російського холопства. Стосунки Москви та Пекіна — вже давно не діалог рівних партнерів, а розмова васала з паном.

НЕПОПРАВНЕ РОСІЙСЬКЕ ХОЛОПСТВО Так вони на Росії влаштовані: або принижувати, або принижуватися. Відразу видно, коли в них справи кепські.

От Скабєєва аж захлинається від захвату під час репортажу з Північної Кореї: так подобається, так подобається! І ніякого свавілля, жодної диктатури, навколо лише вільні щасливі люди… От би і нам на Росії так! Свого часу російські пропагандисти кривили губу в бік КНДР: голодранці, існують лише коштом нашої і китайської допомоги.

Тепер — вже приклад для наслідування. Раніше Путін чекав би у Москві, допоки Кім Чен Ин допхається туди своїм бронепотягом.

А зараз, коли боєприпаси знадобилися, фюрерок сам відправився на Далекий Схід недоімперії, щоб висловити ввічливість і вдячність північнокорейському колезі по автократії.

А перед товаришем Сі Путін просто повзає, намагається бути поближче на фото, щоб всі бачили, хто у великого китайського імператора старша дружина. І про якісь домовленості з Сі Цзіньпіном Путін журналістам не розповідає.

Бо немає домовленостей і бути не може — виключно вказівки лідера супердержави своєму недолугому васалу. Про що вказівки? Про підтримку напруги на Близькому Сході, щоб Сі Цзіньпіню було чим торгуватися з Джозефом Байденом щодо "справедливих умов конкуренції".

Якщо зможуть про щось домовитися на зустрічі, яка готується вже декілька місяців, то США заспокоять Ізраїль, Китай вплине на арабські країни. А Росія буде відтягувати ХАМАС — брати-терористи, руки по лікті у крові мирних громадян, розуміють один одного з пів слова.

Точніше, з пів мільйона доларів. І "мирний настрій" Путіна — це теж з необхідності сумлінно виконувати волю володаря Піднебесної. Бо Китай хоче торгувати, а не воювати, от і фюрерку доводиться мавпувати.

Я у дитинстві на власні вуха чув по радіо пісню: "Русский с китайцем братья навек". Бачив хроніку, як у Москві відкривали шикарний ресторан "Пекін". І пам’ятаю, чим все закінчилося — островом Даманським. Китай висновки зробив, гри на рівних він вже не допустить.