Чи вистоїть український десант? Як Росія намагається позбутися присутності ЗСУ на лівому березі

Ймовірно, командування угрупування військ (УВ) противника "Днепр" приступило до реалізації плану щодо ліквідації тактичних плацдармів ЗСУ на лівому березі р. Дніпро.

Генерал Теплинський, судячи зі всього, цілком логічно вирішив розпочати з найбільш загрозливого для себе — того, який знаходиться в районі с. Кринки. Наскільки я зрозумів, задум полягає у наступному. Створити перевагу у силах та засобах, у вигляді 3-х тактичних груп.

А потім, двома з них (фланговими), з районів с. Корсунка та с. Козачі Лагері відповідно, атакувати вздовж прибережної дороги Олешки — Нова Каховка у загальній дирекції на с. Кринки. В той час як третя, фронтальна, буде діяти через ліс південніше с.

Кринки, намагаючись відтіснити передові підрозділи ЗСУ з північної частини лісу спочатку у саме село, а потім й в пойму річки.

Розпочне — точніше, вже розпочала — діяти саме фротнтальна група, до якої, очевидно, входять підрозділи 26-го мотострілецького полку (МСП) 70-ї мотострілецької дивізії (МСД) та окремі підрозділи 144-ї окремої мотострілецької бригади (ОМСБр).

Десь півтори-дві доби тому їм вдалося просунутись майже до південно-східної околиці села (у його центральній частині). В районі с. Козачі Лагері противник зосередив ще одну тактичну групу у вигляді: Ну, й по напрямку с. Корсунка — с.

Кринки розгорнуті: За обсягом й кількістю цих сил й засобів, можемо сміливо стверджувати, що лише проти одного українського плацдарму в районі с. Кринки противник зосередив майже 2 повноцінних "розрахункових" бригади. Я зараз не візмусь прогнозувати, вийде у них, чи не вийде.

Але, мушу визнати, генерал Теплинський діє досить зважено та логічно, намагаючись не створювати "столпотворение войск" перед українським плацдармом в умовах переваги ЗСУ у питаннях розвідки та в ефективності дій артилерії, а долучаючи до активних дій проти наших плацдармів рівно стільки військ (сил) — скільки потрібно.

Тобто, щоб мати очевидну перевагу в силах й засобах, але в той же час — не підставляти (або намагатися, не підставляти) свої війська під ефективний вогонь української арти у районах й на рубежах їх зосередження та розгортання.

Це достатньо рідка професійна якість серед російських армійських командирів (начальників) оперативного рівня, які, у своїй більшості, зазвичай, намагаються діяти нахрапом, масуючи у наступі свої війська понад будь-які розумні норми, домогаючись "задавить противника массой".