Відчути, що таке бути українцем у полоні РФ: учасники конференції в Монреалі почули історії від безпосередніх жертв агресора

«Ця розмова є складною, важкою, але необхідною. Вона про біль і страждання, але також про силу, і надію, і віру. І також про питання злочинів, що залишаються непокараними», – зазначила Дарія Зарівна на початку панелі.

Вона наголосила, що під час цієї панелі учасники конференції почують свідчення людей, яким пощастило вижити в російській машині терору. «Я хотів би, щоб ви не лише почули від нас, а й відчули, що таке бути українцем у російському полоні.

Адже там, окрім фізичного, ти відчуваєш сильний психологічний тиск на свою свідомість, ментальність», – зазначив військовополонений Максим Колесніков, який провів понад 10 місяців у неволі з березня 2022 року. Він розповів, що в ув’язненні їх били, вони голодували.

Найважчий період був тоді, коли полоненим забороняли навіть розмовляти між собою, змушували годинами стояти. Максим Колесніков закликав боротися за звільнення одного зі своїх побратимів, який досі перебуває в полоні. Його життя в небезпеці.

Катерина Єсипенко поділилася історією свого чоловіка, журналіста Владислава Єсипенка, який працював у Криму як позаштатний кореспондент проєкту «Крим. Реалії» (Радіо Свобода). Його затримала ФСБ Росії в березні 2021 року.

Владислав – один із 30 журналістів, яких утримують у полоні окупанти. «Цієї зими минає четвертий рік його незаконного ув’язнення. Після затримання його катували електричним струмом, щоб отримати неправдиві свідчення», – зазначила Катерина Єсипенко.

Вона наголосила, що її чоловік «винен» лише в тому, що інформував світ про ситуацію в окупованому Криму. «Він знав, що робити це небезпечно. Але його відданість своїй країні та правді була сильнішою за страх.

І його справа заслуговує найвищої уваги світових лідерів», – сказала дружина полоненого журналіста.

Українська парамедикиня та волонтерка Юлія Паєвська (Тайра), яка була захоплена в полон у 2022 році та після трьох місяців ув’язнення звільнена завдяки дипломатичним зусиллям і підтримці світової спільноти, описала присутнім, що таке катування струмом.

«Це коли твої м’язи занадто напружені. Коли твоя спина вигинається подібно до лука. Це коли твої суглоби ніби вигинаються в протилежний бік, коли зв’язки ось-ось порвуться. Коли перехоплює дихання, серце б’ється настільки швидко, що ось-ось зупиниться.

Це коли ти кричиш, кричиш, кричиш, і це триває годинами», – пояснила вона. Юлія Паєвська зазначила, що таким чином з неї хотіли вибити зізнання у злочинах, яких вона ніколи не скоювала, а навпаки – опікувалася пораненими, зокрема навіть росіянами.

Парамедикиня розповіла також про інші методи фізичного та психологічного тиску, зокрема про позбавлення полонених життєво необхідних ліків та жахливі умови утримання. «Червоний Хрест за ці майже три роки війни ні до кого, з ким я розмовляла, так і не дістався. До мене теж.