Російський паперовий тигр: чому НАТО марно боїться Путіна

Росію Володимира Путіна довгий час сприймали як серйозну військову загрозу, але її останні невдачі, особливо в Україні, показують більш непривабливу реальність.

Незважаючи на гучні заяви та агресивну тактику, гібридні війни Росії, що поєднують звичайні та нетрадиційні засоби, постійно зазнають невдачі. Фокус переклав аналітичну статтю Брендона Валеріано і Раяна К.

Менесса про те, чи є реальною загрозою Російська Федерація під керівництвом Володимира Путіна. Менесса про те, чи становить реальну загрозу Російська Федерація під керівництвом Володимира Путіна.

Чому стільки людей із самого початку неправильно зрозуміли наміри Володимира Путіна? Як вийшло, що за грубу некомпетентність в оцінці військової ефективності ніхто не поніс відповідальності? У багатьох людей у цій сфері одне завдання: думати і вивчати, як Росія використовує сучасні озброєння.

Однак вони часто не звертають уваги на поведінку і результати дій Росії. У нашій книжці "Сучасна гібридна війна: Росія проти Заходу", що готується до видання, ми детально опишемо ці невдачі.

Як ми стверджували 2015 року в статті в журналі Foreign Affairs, Росія завжди була і буде паперовим тигром, здебільшого не здатним досягати своїх цілей силовими методами.

Ще 2007 року світ спостерігав за тим, як Росія погрожувала Естонії, поклавши початок сучасній ері кібербезпеки масованою атакою. Але ця атака викликала лише багато шуму з нічого.

Вона не справила великого впливу, і якщо надія її організаторів була на повернення Естонії в російську орбіту, то вона рішуче провалилася.

П'ятиденний конфлікт із Грузією 2008 року також призвів до того, що переважна більшість грузинів захотіла вступити до Європейського союзу (ЄС) і НАТО, згідно з опитуванням, проведеним 2023 року.

У 2014 році Росія успішно захопила Крим і розв'язала громадянські заворушення на Донбасі, але на той час Україна також не була готова до конвенційної війни з Росією. Усе змінилося 2022 року, коли Україна витратила вісім років на реформування армії та підготовку.

За підтримки західних тренерів, зброї та розвідки, а також завдяки власній винахідливості, наприклад, у застосуванні FPV-дронів, Україні вдалося відбити наступ Росії та захистити більшу частину своєї території.

З іншого боку, російська армія виявилася неефективною бойовою силою, що страждає від корупції, низького морального духу, некомпетентності та поганого командування. Російські військові, які колись вселяли страх, на ділі виявилися паперовими тиграми.

Катастрофічні розгроми під Гостомелем і Києвом у перші дні вторгнення показали, наскільки російські військові були не готові до цієї битви.

В умовах, коли війна зайшла в глухий кут, а паралельно відбувається вторгнення українських військ у Росію в Курській області, Путін з іще більшим завзяттям продовжує війну, яка з кожним днем здається дедалі безнадійнішою для нього.

Гібридна стратегія ведення війни Росією включає в себе як звичайні військові засоби, так і нетрадиційні, такі як кібер- та інформаційні операції, електронна війна і жорстка енергетична політика.

Але можливості Росії в цих нетрадиційних засобах виявилися недостатніми під час війни.

Україна змогла протистояти багатьом кіберопераціям, спрямованим проти її військових і критичної інфраструктури, а Росія для досягнення своїх цілей вдалася до допомоги безпілотників Shahed іранського виробництва.

Знамениті операції впливу Росії, хоча і були успішними всередині країни, не мали успіху у міжнародної аудиторії, оскільки більшість урядів і населення не купилися на російські версії, що виправдовують вторгнення в сусідню країну.

Російській електронній війні протистоїть використання Україною західного обладнання, що фактично зводить нанівець будь-яку перевагу в цьому просторі. Багаторазово вихвалені Росією можливості використання енергетики для примусу виявилися вкрай невдалими.

Україна, яка частково залежала від російського газу і свого часу слугувала важливим транзитером російського газу в Європу, остаточно припинить постачання наприкінці 2024 року.

Німеччина, країна, яка постійно підтримувала ідею реабілітації Росії шляхом економічної інтеграції, знову повернулася обличчям до Західної Європи, а її мрії про газопровід "Північний потік" пішли прахом. Європа зрозуміла, що може обійтися без російського газу.

Проблема російських енергетичних можливостей та їхні провали у військовій сфері підкреслюють неефективність для Росії гібридної війни. Чи зможе Росія відновитися і стати загрозою для НАТО? Постійні невдачі призводять до певних покращень.

Росія відтворить свої бойові формування та перегляне доктрину ведення війни, враховуючи уроки з боку України. Проблема в тому, що російська армія не є професійною бойовою силою, оскільки не дотримується демократичних цінностей.

Натомість вона витрачатиме людей і життя без особливих наслідків. Вона може дозволити собі терпіти невдачі знову і знову, домагаючись незначних успіхів, тому що будь-які звіти можна підробити і прикрасити.

Реальний вибір за НАТО: чи звертати увагу на паперового тигра на кордоні, який реве, вимагаючи уваги, чи продовжувати підтримувати країни-члени НАТО у стримуванні агресії з боку тих, хто не надає жодного значення суверенітету та прагне відновлення російської імперії, яка не відбулася.

Коли ми чуємо рев паперового тигра, ми посміхаємося і переходимо до більш значущих проблем у міжнародному співтоваристві. Коли інші чують цей рев, вони здригаються, забуваючи, що тигр — це миша, яка ховається за опудалом милого плюшевого ведмедика. Воістину, паперовий тигр.

Брендон Валеріано — доцент Університету Сетон-Холл у Школі дипломатії та гостьовий науковий співробітник Королівського данського оборонного коледжу. Раян К. Менесс — доцент кафедри оборонного аналізу Військово-морської аспірантури.

Його дослідження охоплюють кіберконфлікти, кібербезпеку, кіберпримус, кіберстратегії, інформаційну війну, зовнішню політику Росії, зовнішню політику США та динаміку конфліктів і співпраці між державами з використанням великих даних.