"Він завжди чинив правильно": брат Залужного розповів про формування характеру ексголовкома ЗСУ

Усе дитинство Валерію Залужному довелося няньчитися зі своїм братом Артуром, який молодше його на три роки, оскільки їхні батьки тяжко та багато працювали.

Про це Артур Залужний розповів у книзі радниці колишнього Головнокомандувача зі стратегічних комунікацій Людмили Долгоновської "Залізний генерал. Уроки людяності", пише "Телеграф". Артур народився, коли Валерію Залужному було три роки.

Їхня мати працювала на залізничному вокзалі в місті Новограді-Волинському (нині — м. Звягель) Житомирської області, а батько — на заводі. Оскільки поряд з їхнім будинком не було дитячого садка, дбати про молодшого брата доводилося Валерію.

"Мама з татом цілими днями на роботі. Мама писала записки: "Вибач, Валеро, сьогодні треба посидіти з братом"", — розповів Артур. Коли батьки розлучилися, старшим чоловіком довелося стати Валерію. "І я радий, що наше сімейство очолив саме він.

Я не скажу, що він радить, як краще чинити в тій чи іншій ситуації, але часом я сам себе питав: "А як би вчинив він?" Тому що він вчинив би правильно, навіть якби рішення нашкодило йому. Я завжди намагався робити, як він", — зізнався Артур.

Перед тим, як вступити на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ, після 9-го класу Валерій Залужний почав навчання у машинобудівному технікумі.

Одного разу він навіть жартома зізнався братові, що сильнішою за мрію стати військовим була лише симпатія до дівчини, яка теж пішла вчитися в той технікум. "Спочатку генерал пішов за нею, а потім — за мрією", — каже брат.

Артур Залужний зазначає, що щедрість і турботливість "залізного генерала" — це одні з головних рис характеру, які добре відомі всім, хто знайомий з ним особисто. "От йому ніколи нічого не було шкода.

Настільки не шкода, що коли я вперше мав іти до школи, Валера зібрав усі гроші, які мав, і купив мені рюкзак та ігрову приставку "Денді". Такої не було ні в кого. І мама, памʼятаю, каже: "Так, а ти собі щось зі стипендії лишив?". А брат каже: "Ні".

Коли я малим робив шкоду, то мене ніколи не били. На всі мої капості він знаходив виправдання. Тож мене навіть у куток жодного разу не ставили. Я брату в плече плачу, а він слухає й наставляє мене", — згадує Артур Залужний. Зазначимо, що нонфікшн "Залізний генерал.

Уроки людяності" був написаний радницею ексголовнокомандувача зі стратегічних комунікацій Людмилою Долгоновською. Книга вийшла у видавництві Vivat.

Авторка попередила, що її субʼєктивний погляд на постать Валерія Залужного підкріплений спілкуванням з рідними — дружиною, братом, дітьми; а також побратимами генерала на різних етапах служби та колегами.

Нагадаємо, американський журнал Time у 2022 році розмістив на обкладинці жовтневого номера зображення головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.