Система єБалів сама себе з'їла: що не так з оцінкою ефективності бойових дій у ЗСУ

Є стара історія, коли одні з американських авіакомпаній поставили неправильний КРІ та отримали результат, далекий від бажаного. Це кейс, який періодично дають у бізнес-школах.

У Штатах дуже великий внутрішній авіаційний трафік, і для людей важливо не тільки швидко долетіти, а й швидко вийти з аеропорту, не чекаючи пів року на багаж. Тому авіакомпанія поставила собі за мету швидше випускати пасажира з аеропорту, а не тільки з літака.

Проблема була в тому, що в якості КРІ для вантажників поставили час, коли перша валіза падає на багажний пояс. У результаті один із вантажників хапав першу ж валізу й радісно біг із нею до зони видачі багажу.

Формально КРІ виконувалось, але фактично пасажири (крім одного) не отримували обіцяного швидкого виходу з аеропорту. Щось подібне сталося і в нас на війні, коли кілька років тому з подачі Мінцифри ввели так звані єБали (щось уже не так пішло на фазі брендингу, як бачите).

Сама ідея була непогана — це ключові індикатори результату, за якими оцінюють ефективність наших екіпажів: знищення особового складу, техніки тощо. Більше "жирних" цілей — більше балів. Більше балів — більше дронів для підрозділу.

Ніби все добре — більше ресурсів отримують ті, хто ефективніше виконує свою справу, чи не так? Але якщо наша ефективність настільки виросла, то чому ми втрачаємо міста та села? А все дуже просто — бо це більше не КРІ для пілота.

Немає КРІ "втримати Покровськ" — коректніше сказати, що немає КРІ "не дати обійти Покровськ з флангів і взяти дронами під контроль усю логістику". За це не дадуть балів та дронів, розумієте? Тепер проблема стає більшою.

СБС зараз демонструє захмарну ефективність — і зокрема у балах.

Але за утримання якої ділянки лінії зіткнення відповідає СБС? Ні в якому разі я не кажу, що вони мають її тримати (є зараз і раніше були прецеденти, коли їхні окремі підрозділи це робили — але це виключення, а не правило); просто якщо наше завдання — утримувати ВСЮ лінію з мінімальними втратами особового складу та, по можливості, територій, то ресурси (дрони і, що важливіше, пілоти) мають спрямовуватися на цю задачу.

Тому мені трохи моторошно бачити пости Мадяра з вказанням кількості пілотів, які хочуть перейти в СБС з інших підрозділів. Я прекрасно розумію кожного з них (і пілотів, і СБС).

Питання лише в тому, як бригади, в яких уже практично немає піхоти, будуть тримати лінію після втрати частини пілотів? Інша проблема — вагою "єБалів" ми створюємо таку собі "фінансову піраміду".

Бо якщо ми визначили, що за ціль А ми даємо багато, а за Б — ні, то всі кинуться полювати на цілі типу А.

Але питання — чи зможемо ми потім забезпечити ці підрозділи потрібною кількістю дронів згідно з заробленими ними балами? А ще скільки за ту чи іншу ціль давати балів і чи ця оцінка однакова для різних ділянок фронту? Ну і чи стане бюджету, який залишиться, щоб забезпечити підрозділ тими ж НРК, які бережуть кров піхоти, але є розвідним матеріалом? Бо пріоритетні задачі тепер встановлює не командир і бойова обстановка, а таблиця коефіцієнтів.

Розумієте? І знову ж таки, дрони виконують багато важливих задач, за які бали не дають, але які важливі для стійкості лінії. І не подумайте, що я проти існування КРІ на війні — це не так.

Просто за словами одного з моїх товаришів-військових, "система єБалів була дуже потрібна, але в якийсь момент сама себе зʼїла". Крім того, іноді треба вносити правки, якщо щось пішло не так. І поточна ситуація — це саме той випадок. Проблема, як завжди, в деталях.

Бо отрута від ліків часто відрізняється лише дозуванням. КРІ має слідувати за пріоритетами й вони можуть бути різними в різних місцях. Бо у багатьох пілотів отримання балів стало пріоритетом саме по собі, і це "від бідності".

Бо інших способів добути собі дрони стає все менше. А поточна система оцінки диктує не завжди найкращі пріоритети. Але хто пише КРІ — той визначає майбутнє. І, схоже, прийшла пора вносити правки в оцінку.

Як приклад правильного КРІ можу навести ВПС Союзників часів другої світової, які посилювали на побитих кулями літаках не ті місця, де було найбільше отворів, а ті, де їх не було.

Бо літаки, які отримали пошкодження в зоні кабіни та двигуна просто не долетіли, а з пошкодженнями інших зон шанси на виживання були більшими. Тоді до цього додумався аналітик Абрагам Вальд.

Щодо переводу пілотів в СБС, теж зрозумійте мене правильно, я розумію і глибоко поважаю і їх, і СБС. Не розумію тільки, що після цього буде з фронтом. Та і взагалі, нам пора дуже багато чого переоцінювати. Ми вже не виграЄмо технологічну війну, як це було пару років назад.

А ресурсну війну — тим більше. Найближчим часом нам треба багато чого переоцінити, якщо хочемо вижити. Система військових КРІ — це тільки частина цих змін. Час більше не грає на нашому боці. І я не бачу причин для зупинки війни в найближчі пару років.