Вигідно Україні, а не Путіну. Чому зупинення війни — політична поразка Росії

Замороження конфлікту краще, ніж поразка в ньому, і тому зупинка війни стане політичною поразкою Путіна Головна мета сьогодні — зупинити просування ворога й окупацію нашої території.

Якщо ми не можемо зробити це військовим шляхом, то потрібно вирішувати проблему дипломатично. Нам потрібна пауза. Замороження конфлікту краще, ніж поразка в ньому.

Припинення вогню зараз, коли ми контролюємо частину Донецької області та кілька районів Курської, вигідне нам, але не вигідне Путіну.

Фактично, заморозка конфлікту на тлі того, що РФ не змогла захопити весь Донбас, та ще й втратила частину Курщини, означає політичну поразку Путіна — він не досяг жодної з цілей "СВО".

Спільна мирна ініціатива Китаю та Бразилії передбачає початок мирного діалогу за умови припинення вогню. Це шанс для України виграти час, щоб отримати технологічну перевагу.

Інакше — шансів на перемогу немає, перегони озброєнь нам не дає виграти Захід, а перегони "м'яса" ми програємо об'єктивно, їх просто більше. Путіну невигідне припинення вогню зараз, коли він наступає, але відмова дотримуватися плану Китаю стане викликом для Пекіна.

Це потрібно використати, як мінімум, щоб Китай, від якого залежить сьогодні понад 60% економіки РФ, зіткнувся з непослухом Путіна. Якщо Захід не дає нам воювати повноцінно, переносячи війну на територію РФ, то Україні потрібна пауза.

І саме зараз, коли ми контролюємо території, які записані в конституції РФ як російські! Тоді в нас є хоча б відносний паритет.

Якщо ми втратимо цей контроль, а нас усе ж таки змусять до переговорів, — у нас не буде жодних козирів, пауза стане не заморожуванням, а поразкою України. І, звісно, жодного визнання анексії наших територій, жодного зняття санкцій.

Пауза має працювати на наше посилення, а ми — на ослаблення і фрагментацію РФ. Щоб, коли прийде час і ми будемо достатньо сильними — Україна повернула всі свої території. Азербайджан 30 років готував вікно можливостей у Карабасі, але досяг своєї мети.

Ізраїль не є членом НАТО, але живе в оточенні ворогів уже багато десятиліть. Нам є з кого брати приклад, але потрібно об'єктивно оцінити наші можливості та проаналізувати наші помилки. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.