Україна не просить надто багато: нам потрібні системи ППО, бойові літаки, артилерія, справедливість – Президент під час Дельфійського економічного форуму

Місто промисловості. Місто студентів. Горде й сильне місто. Понад мільйон людей там живуть. Але, на жаль, від цього міста до нашого кордону з Росією всього лише 40 кілометрів. І така невелика відстань дає Путіну змогу особливо жорстоко тероризувати це місто.

Від перших днів цієї війни Харків зазнає ударів російськими ракетами. Майже чверть міста спалено.

Уявіть собі: щоночі й щодня постійна загроза того, що російська ракета за кілька хвилин долетить до міста й поцілить по будь-якому обʼєкту – по звичайному будинку чи по університету, чи по школі або якомусь підприємству.

Згодом російські терористи додали «шахеди» – іранські дрони, які дали їм змогу значно посилити жорстокість проти нашого народу. Тепер же Росія почала бити по Харкову ще й авіабомбами. Це спеціальні керовані бомби, які руйнують усе в радіусі сотень метрів.

Путін зараз робить ставку саме на такі бомби. На можливість знищити все до руїн і зайти потім на порожнє місце – місце, де було нормальне життя до російської війни. Це остання, і остання ефективна ставка Путіна в цій війні. Саме на терор.

Він думає, що перетисне ситуацію на свою користь такими бомбами, які руйнують будь-які будинки. Він думає, що йому вистачить цих бомб і що їхні траєкторії рано чи пізно знищать нашу енергетику, кинувши Україну в блекаут.

Він думає, що його можливість виробляти та купувати у спільників артилерію дасть змогу наступати на фронті, поки західні друзі України гальмують із постачанням. У Путіна немає нічого, окрім такого терору.

Але Україна показала, що немає в Росії таких літаків і таких ракет, які ми не могли б збити. Ми показали, що, навіть не маючи свого флоту в Чорному морі, можемо виграти море й поновити нормальний рух суден, знявши російську блокаду наших портів.

Ми показали, що коли не даємо Росії пауз, то можемо звільняти нашу землю. Ще тиждень тому наш Харків був фактично в темряві, бо російські терористи знищили всі енергетичні об'єкти міста. Мільйонне місто без електрики, зв’язку, навіть без нормальної подачі води.

Зараз вдалося забезпечити постачання енергії. І місто знову світле й сильне. Ми можемо захищати нормальне життя навіть за 40 кілометрів від Росії, але для цього нам потрібні відповідні інструменти. І вони є у світу.

Увага саме до цього факту зараз може змінити все саме так, як необхідно. Україна не просить надто багато. Нам потрібні системи ППО та бойові літаки, які можуть захистити наші міста від російського терору.

Кілька десятків систем та достатня кількість сучасних винищувачів – і взагалі не буде проблеми російської авіації та бомб. Нам потрібна артилерія, щоб відсувати фронт і повертати нормальне життя на окуповану Росією землю.

І нам потрібна справедливість – такий тиск на Росію, який не дасть Путіну змоги збільшувати його воєнний потенціал: щораз більші санкції проти Росії, конфіскація путінських активів і нуль толерантності до російської дезінформації. Це все абсолютно реалістично.

І залежить тільки від політичної волі наших партнерів. Путін може заповнювати своєю агресією лише дефіцит рішень світу. Дефіцит, який надто затягується. Можна перемогти в цій війні. Але не дефіцитами здобувається перемога.

Я хочу подякувати зараз усім, хто розуміє, що час у війні – це життя, це можливість зберегти багато життів, коли не вагаєшся з рішеннями. Я дякую всім, хто справді допомагає. Я дякую всім, хто відвідує зараз Україну, хто справді бачить, що на кону.

Пані Президентка Греції, пан Премʼєр-міністр Греції були в Україні й бачили особисто, що несе російський терор і як наші люди його долають: як відновлюється Буча, як Одеса живе попри російські удари, як кожна наша громада старається зберегти звичайну нормальність буття.