"Війна на виснаження" входить у вирішальну фазу: які кроки Україна має зробити прямо зараз

Юліан Рьопке говорить про кризу мобілізації, Марк Галеотті — про перелам під Покровськом, а українські експерти наголошують: головний дефіцит — це люди. Фокус з’ясовував, що може змінити хід зимової кампанії.

Позиції Збройних Сил України на фронті стають дедалі вразливішими, а Київ ризикує зазнати стратегічної поразки у війні проти російської агресії. Таку думку висловив відомий німецький військовий аналітик Bild Юліан Рьопке.

"Ситуацію більше не можна приховати ні піар-акціями Генштабу, ні спробами уряду применшити чи ігнорувати її", – наголосив він.

Рьопке підкреслив, що серйозність викликів уже усвідомлюють українські журналісти й активісти, але армія та західні партнери не роблять висновків із минулих помилок.

Аналітик критикує неефективність постачань бронетехніки, яких було поставлено Заходом у кількості понад 2 тисяч одиниць через російське домінування в оптоволоконних системах та інших технологіях безпілотників.

Натомість Рьопке радить зосередитися на дронах і ракетах для протидії агресору. Особливу стурбованість викликають проблеми мобілізації та управління ресурсами.

"Де дислокуються 17 000 мобілізованих щомісяця? Цілі бригади існують лише на папері, а дезертирство створює порожнечі на фронті, що полегшує прориви росіян", — пише експерт, вказуючи на хибну оцінку боєздатності.

На його переконання, українська влада сприймає війну на знищення недостатньо серйозно, що загрожує національній безпеці.

У листопаді 2025-го Україна, за прогнозом Рьопке, встановить річний рекорд територіальних втрат — щомісяця втрачаючи площі, еквівалентні федеральній землі Берлін.

"Якщо Київ і партнери не змінять стратегію негайно, Росія поступово виграє цю війну", — застерігає аналітик, закликаючи до рішучих реформ. Тим часом ЗСУ витісняють російських окупантів із позицій на Куп'янському напрямку Харківської області.

Навіть ті плацдарми, які ворог раніше захопив, поступово переходять під контроль українських сил.

"Логістика росіян у районі Куп'янська просто відсутня в ефективному вигляді", — заявив начальник управління комунікацій Угруповання об'єднаних сил Віктор Трегубов в етері телемарафону. За його словами, забезпечення ЗСУ також складне, але стабільніше за російське.

Путінські обіцянки "оточення" та "показу журналістам" виявилися порожніми: замість падіння Куп'янська окупанти повільно відступають, особливо з північних районів.

"Перемогою це поки що назвати не можна, це робочий процес, що перебуває всередині, але те, що російські анонси про падіння Куп'янська були завчасним, ми вже можемо сказати напевно", — підсумував Трегубов.

Британський політолог Марк Галеотті у колонці для The Sunday Times від 15 листопада стверджує, що Покровськ у Донецькій області фактично захоплений ЗС РФ: місто оточене з трьох боків, російські сили проникають до центру.

Бої тривають 18 місяців, але це не вирішальна поразка для Києва. "Хоча це поразка Києва, її не слід розглядати як вирішальний поворот. Ця битва є важливою з багатьох причин, що відображає зміну оперативного та політичного контексту цього етапу конфлікту", — пише Галеотті.

Головком ЗСУ Олександр Сирський 12 листопада заперечував оточення, але докази вказують на перелом: лінії фронту розмиті, українські сили облаштовують оборону, та шанси на контратаку мінімальні, попри успіх "Азову" на півночі.

Старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний у коментарі Фокусу окреслив ключові виклики та напрямки, які визначатимуть стійкість українського фронту найближчим часом. "Перша й головна потреба — людський капітал.

Саме брак особового складу є основною причиною просування противника на найгарячіших ділянках", — наголошує експерт.

За словами Земляного, на багатьох відтинках лінія оборони перетворилася на мережу ізольованих опорних пунктів, де позиції утримують від двох до десяти бійців, а між ними — сотні метрів або й кілометри незахищеної території.

Така конфігурація робить фронт вразливим до обходів і тактичних проривів. Військове керівництво, на думку аналітика, усвідомлює проблему, тому паралельно з мобілізацією активно розвиває добровільний рекрутинг.

Програми "Контракти 18–24", "Лінія дронів" та нова система контрактів дозволяють громадянам обирати конкретний підрозділ і спеціальність.

Ключова новація: після двох і більше років за контрактом військовослужбовець отримує гарантовану однорічну відстрочку від призову або ротацію. Це дає змогу і новобранцям планувати життя, і чинним бійцям перепідписувати контракти, частково розв'язуючи питання СЗЧ.

"Це не демобілізація, про яку мріють на передовій, але в умовах виснаження це єдиний реальний інструмент бодай часткової ротації", — зазначає Земляний. Другий пріоритет, на думку старшого аналітика — масове нарощування безпілотних і роботизованих систем усіх рівнів.

Дрони вже стали основним засобом ураження по всій лінії фронту; самі росіяни визнають, що "впираються в стіну дронів". За дефіциту піхоти саме БПЛА компенсують брак людей і артилерії.

Особливо критичними є наземні роботизовані комплекси для логістики та евакуації поранених (де техніка гине за хвилини) та ударні дрони середньої й великої дальності типу FP-2 і далі, які руйнують тилові склади, мости й командні пункти ворога.

Третій елемент, за словами експерта, — інженерні укріплення. Відео з-під Покровська неодноразово демонстрували, як правильно сплановані рубежі з "зубами дракона" та єгозою зупиняють штурмові колони, перетворюючи їх на легкі цілі для дронів.

Проте експерт застерігає: без достатньої кількості захисників і засобів ураження жодні бетонні споруди не зупинять противника. "Усе зводиться до головного: наша найсильніша зброя — український воїн.

Жодна техніка й жодні фортеці не замінять вмотивовану людину, яка знає, за що воює. Саме на збереження життя бійців, їхню підготовку, ротацію та мотивацію держава має спрямувати основні зусилля цієї зими", — підсумовує Антон Земляний.

Нагадаємо, російські війська активізували штурми, намагаючись обійти українські укріплення Запорізького напрямку через Дніпропетровщину. Також Фокус писав, що російські війська прорвали кордон на Харківщині біля с. Бологівка, створивши 5-км плацдарм.