Кіра Муратова: режисерка, яка відреклася від Росії заради України і відкрила світові Ренату Літвінову (фото)

Вона створила власну кіномову, десятиліттями працювала в Одесі, відкрила талант Ренати Літвінової та свідомо обрала українську культурну ідентичність, відмовившись від російського контексту. Фокус пропонує згадати життєвий шлях відомої української режисерки.

Кіра Георгіївна Муратова народилася 5 листопада 1934 року в місті Сороки, тоді на території Румунії (нині Молдова) — у родині російського батька та єврейсько-румунської матері.

Закінчивши режисерський факультет ВДІКу в 1959 році, вона переїхала до Одеси, де почала працювати на Одеській кіностудії. Саме Одеса стала для неї головним творчим домом і місцем, де народилися всі її знакові стрічки — від "Коротких зустрічей" до "Настроювача".

Попри численні заборони та цензуру в радянський час, Муратова залишалася вірною своєму стилю: поєднувала абсурд, іронію та глибокі філософські сенси, змушуючи глядача не споживати, а мислити.

Після розпаду СРСР Муратова залишилася жити й працювати в Україні, хоча більшість її фільмів були російськомовними. У розмові, яку цитує видання Rozmova, режисерка чітко заявила: "Ні, я не над сутичкою — я стаю на бік України".

Дослідники творчості Муратової, зокрема у матеріалі LB. ua, відзначають, що її кіномова, міське середовище й сама Одеса як персонаж перетворюють фільми Муратової на частину українського культурного коду.

Таким чином, Муратова свідомо дистанціювалася від Росії, обравши Україну своїм творчим і духовним домом. Її картини руйнували звичні уявлення про кінематограф.

Фільм "Астенічний синдром" (1989) — один із найрадикальніших творів епохи перебудови — поєднує чорно-білий і кольоровий фрагменти, навмисно порушує монтажні правила, створюючи емоційний ефект втоми та роздратування сучасністю.

Критики називають його "найсміливішим висловлюванням у радянському кіно про втрату людяності". Одним із найвідоміших відкриттів Муратової стала Рената Літвінова. Майбутня акторка й режисерка писала дипломний сценарій, який випадково потрапив до рук Муратової.

Тій настільки сподобався текст, що вона запросила авторку до співпраці. Так Літвінова дебютувала у фільмі Муратової та згодом зіграла у стрічках "Три історії" й "Два в одному".

Сама Рената згодом казала: "Головний життєвий урок, який дала мені Кіра Георгіївна, — це вміння йти проти всіх". Кіра Муратова створила унікальний "одеський кінематограф": її герої жили у двориках біля моря, розмовляли з іронією й дивилися на життя крізь призму абсурду.

Її фільми — це водночас любов до людей і розчарування в них, елегія й протест. Вона залишалася незалежною, принциповою і впертою — навіть тоді, коли її фільми не пускали у прокат. І до останніх днів життя Муратова знімала в Україні, не повертаючись до Росії.

Кіра Муратова померла 6 червня 2018 року в Одесі, залишивши по собі 20 фільмів і безліч учнів та прихильників. Її називають "совістю українського кіно" — режисеркою, яка не боялася правди й завжди стояла осторонь кон’юнктури.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що: Крім того, міжнародний кінофестиваль "Молодість" потрапив під хвилю критики після включення до конкурсної програми документальної стрічки про російсько-українську війну "Якщо ми більше не зустрінемося".