Як зрости на 30% під час війни. Тарас Кицмей — про стратегію SoftServe, податки українців у Польщі та IT-індустрію через 10 років

Але, на відміну від інших, техіндустрія швидко оговталась. Після релокації в безпечні регіони, айтівці повернулися до вже звичної після ковіду віддаленої роботи.

До того ж IT-експорт не залежить від портів і залізниці, тому єдиною незручністю для сектору стали обмеження НБУ, через які фактична зарплата майже 300 000 задіяних у ньому спеціалістів, зменшилась на 10%, відносно вуличного курсу долара. Відео дня Але проблеми теж є.

Головна — переконати нових клієнтів у тому, що війна не завадить розробникам вчасно виконати замовлення. Як це зробити? У Тараса Кіцмея, співзасновника і члена Ради директорів SoftServe, є відповідь. SoftServe — друга найбільша IT-компанія з розробкою в Україні, за рейтингом DOU.

За оцінкою Forbes Україна, у 2021 році вона отримала близько 9 млрд грн виручки. До початку війни на український офіс SoftServe працювали близько 90% з 13 000 її спеціалістів. Зараз — менше.

Частина — релокувалися до країн центральної Європи, до того ж у SoftServe великі плани щодо розвитку центрів у Південній Америці.

Яким буде українське IT після війни, де платити податки нашим мігрантам і чому дозвіл на тижневі відрядження не сильно допоможе IT-компаніям, читайте у великому інтерв'ю Кицмея для НВ Бізнес.

ПРО НАСЛІДКИ ВІЙНИ І БОРОТЬБУ ЗА ЗАМОВЛЕННЯ Ви — один з найстарших учасників ринку. Як би ви описали ситуацію, в якій зараз опинилося українське IT? Подивімося на історію. IT-індустрія України дуже класно розвивається останні 20 років.

Річне зростання на 25−30% — це феноменальний результат. Навіть під час війни, якщо дивитися на останні дослідження, виручка IT-індустрії за останнє півріччя зросла на 23%. Тобто IT — одна із небагатьох індустрій в Україні, яка працює на повну потужність навіть зараз.

Звичайно, війна вплинула і сильно вплинула. Але IT з цими викликами справляється. Тут є декілька причин. Перша — на глобальних айтівських ринках і далі йде зростання. І друге, IT-індустрія — це по суті віртуальні підприємства, формування яких завершилось в епоху ковіду.

У нас є багато людей, які віртуально проходять співбесіди, визначення зарплати, втягнення в проект. Вони працюють у свого роду віртуальному офісі, де є все. Тобто якоїсь зупинки, незважаючи на війну, в IT фактично немає? Так. Найбільший виклик для нас — релокація людей.

За перші тижні ми евакуювали десь 3200 сімейств з центру і сходу України — на захід і 1800 — за кордон. Це було непросто, але впоралися. Ви трохи змінили наступне запитання. Я припускав, що через війну є певна криза, а кризи прискорюють зміни.

Тому цікаво, які процеси прискорила війна. Вплив війни звісно є. Найперший, найбільший вплив — це реакція замовників. Коли почалася війна, з однієї сторони, всі віднеслися з великим розумінням.

Під час релокації, тиждень-два, досить поблажливо ставилися до термінів виконання замовлень. Тому що евакуюватися з Харкова у Львів і програмувати під час релокації неможливо. З іншого боку, сьогодні нові замовники не поспішають передавати контракти в Україну.

В них є вибір: можна працювати в Польщі, Болгарії, Індії, Мексиці. Для чого їм йти в країну, де йде війна? Як результат це вплинуло також і на ринок праці. Який ваш рецепт вирішення цієї проблеми? В нас дуже простий рецепт — диверсифікація.

З початком війни ми набагато активніше почали розвивати центри розробки поза межами України. Це Польща, Болгарія, Румунія, Латинська Америка. Польща стала дуже «гарячою» з точки зору розробки.

В Болгарії на додаток до центру у Софії ми відкрили ще два — в Бургасі і Варні. Бізнес — це цифри. Можете порівняти кількість нових замовлень в цьому півріччі з минулим роком? Ми не міряємо по кількості замовлень.