«Українці — ворог № 1 для Росії». Петро Андрющенко — про судилище над азовцями, яке скасовується, і путінюгенд в Маріуполі

 — Окупанти готували клітки і все необхідне для публічного приниження захисників Маріуполя і подальшого їхнього знищення.

Чи є інформація щодо цих дій окупаційної адміністрації? Відео дня — Те, що ми спостерігаємо, що відбувається на місці, нарешті дає стриманий оптимізм, що росіяни вирішили поки не проводити [судилище].

У будівлі філармонії все готово для проведення цієї вистави: клітки зібрані, ангари для подачі автозаків зібрані. Чотири дні тому територія біля філармонії була зачинена. Людей, технічний персонал розігнали по домах. Навіть не можна було ні пройти, ні проїхати повз.

Однак вчора ввечері дозволили вже піший прохід, і на сьогодні - автомобільний [проїзд], люди мають виходити на роботу в понеділок. Частина цього всього каже нам про те, що щось пішло не так і поки вони відмовилися від свого плану.

Крім того, якщо послухати, що каже окупаційна влада Донецької області, зокрема сам [Денис] Пушилін, що розноситься по пабліках, підконтрольних росіянам, то ми бачимо таку ж ситуацію, як з референдумом, коли м’яко вони починають відкочуватися назад.

Сподіваємося, що це все ж таки не відбудеться, принаймні, найближчим часом. Ми впевнені, що зіграло свою роль, і розслідування про фільтраційні тюрми, реакція Держдепа США і реакція хоч якась ООН була. Тому, здається, що росіяни поки вирішили не грати в цю гру.

Вони побачили, що це не призводить до якихось дій всередині України, тобто це не виводить нас з рівноваги, окрім люті нічого не додає, тому поки ми бачимо, що вони вирішили перенести [судилище]. Це частково також пов’язано з тим, що картинка не складається.

За нашою інформацією, там мали бути свідчення інших полонених, військовослужбовців інших підрозділів, які теж утримуються в Оленівці, але вони не змогли досягти своєї мети: наші хлопці на наших хлопців не свідчать, тримаються.

Все це в купі призводить до того, що поки ми бачимо, що потроху судилище скасовується. Будемо сподіватися, що так воно й буде. — З різних джерел ми чуємо, що Путіну потрібні перемовини.

Заява Зеленського про те, якщо відбудеться це судилище, то про переговори росіяни можуть забути, спрацювала також? — Я вважаю, що так, безумовно. Не можно цього не помічати. Щодо Маріуполя (це об'єктивно), коли звучить від президента, то це завжди має наслідки.

Коли ми чуємо якісь слова по резонансних справах, всі маріупольці радіють, принаймні ті, хто веде боротьбу за Маріуполь досі. Тому що це не просто сигнал Росії, це сигнал зокрема нашим міжнародним партнерам.

— Є повідомлення, що окупанти під Маріуполем організували «дитячий табір», а насправді це воєнізований табір, в якому навчають вбивати українців. Де вони беруть цих дітей? Мені важко уявити, що це діти тих маріупольців, будинки яких попалила російська армія.

— Це ж путінюгент. Насправді там маріупольських дітей, я думаю, так само, як і дітей з інших новоокупованих територій не багато. З Маріуполя — 10−12 дітей всього. І це діти наших колаборантів, які одразу майже з окупацією перейшли на бік ворога.

Звісно, вони пхають своїх дітей в цю юнармію, бо вони ж вислужуються. Добровільно там немає нікого, зборів там немає жодних. Вони намагалися позбирати людей до 9 травня на юнармію, але ідея провалилася, як власне і саме «святкування».

Тому там десяток дітлахів ходить, разом пісні співають, по цим таборам їздять і, дяка Богу, більше нікого. Звісно, є у нас побоювання, що зараз почнеться навчальний рік.

І коли діти згрупуються в школах, а, знову ж, там ті самі колаборанти і, враховуючи, що вони набрали сили, вже не так бояться, ця армія буде поповнюватися через примус, тиск на батьків. Поки ми дивимося, в обличчя всіх їх знаємо, — це не діти наших громадян.

Це діти зрадників. Дітей шкода. Дяка, що їх дуже мало. — Чи можемо ми зараз з вами констатувати, що ідею вбивати українців росіяни реалізовують, починаючи з дитинства? — Та безумовно.

Я можу згадати своє дитинство, як нас виховували в школі, всі ці «зарниці», якась військова підготовка була. Вона ж, не ховаючись, була спрямована на те, що діти мають бути готові знищувати ворога. Так само зараз в Росії. Просто ворог хто? Українці.

Це, можливо, не озвучується прямо, одразу і постійно, але ж в тому інформаційному просторі, в тих шкільних програмах, які сьогодні вони впроваджують, це факт, що ми — ворог № 1 для Росії.