Втягнути у війну Білорусь: як Росія може використати удари по своїх НПЗ

Згідно з різними оцінками, удари по НПЗ торкнулися приблизно 10% російської нафтопереробки. Начебто не критично, але є нюанс. Як пишуть галузеві та ділові видання, вразливістю паливного ринку РФ є недостатній обсяг внутрішнього виробництва бензинів з октановим числом 95+.

Наприклад, з А-95 можуть початися проблеми, виникне дефіцит у разі високого попиту/продовження ударів. Щоб закрити проблему, А-95 можна імпортувати. І найочевидніше джерело — НПЗ Білорусі. Зокрема, Мозирський — сучасне підприємство, розташоване за 28 км від кордону з Україною.

Росмедіа мимоволі натякають, що в разі поставок білоруського бензину на російський ринок, цей НПЗ може стати законною ціллю і ласою здобиччю. Все, що летить на 50+ км, становить для нього загрозу. І зрештою, перетворить на руїни. Білорусь експортує бензин у треті країни.

У Росію поставляти було невигідно через нижчі ціни. Але в разі дефіциту ціни піднімуться, виникне спокуса. Та й старші товариші з Кремля можуть попросити.

Зараз Лукашенко балансує на тонкій грані: послати війська в Україну він відмовляється, хоча передав російській армії снаряди, частину бронетехніки та артилерії. Білоруська швейка та інші підприємства обслуговують російську армію. Загалом, тихесенько заробляє і петляє.

Україна завжди виявляла стриманість у відносинах із Білоруссю. Тому вдавалося уникати безпосередньої сутички. Атакувати Білорусь особливих резонів немає.

А ось у РФ можуть знайтися групи, які зі своїх шкурних міркувань були б раді винести Мозирський НПЗ і зіштовхнути Київ із Мінськом. Дрони змінюють траєкторію. Прилетіти/бути запущено може з будь-якого боку.

Тож спроба роспропагандистів вказати пальчиком у бік України — це завчасна явка з повинною. Лукашенко має задуматися, бо може постраждати перлина його активів. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.