Нові Распутіни: як містицизм у політиці задає глобальний тренд і до чого тут Трамп

Морозні сосни облямовують край крижаного озера. Падає сніг, на задньому плані звучить курортна музика. Сивочолий чоловік із приємним обличчям стоїть біля озера. Він починає роздягатися.

Він пояснює, що йде купатися, щоб продемонструвати свою віру і своє неприйняття науки, технологій, сучасності. "Мені не потрібен Facebook, мені не потрібен інтернет, мені ніхто не потрібен. Мені потрібне тільки моє серце", — каже він.

Перепливаючи озеро, здавалося б, не переймаючись холодом, він продовжує: "Я довіряю своїй імунній системі, тому що повністю довіряю і вірю в її творця, в Бога. Мій імунітет — це частина суверенітету моєї істоти".

Це Келін Джорджеску, людина, яка шокувала своїх співвітчизників, перемігши в першому турі президентських виборів у Румунії 24 листопада, попри те, що майже не реєструвалася в опитуваннях громадської думки і вела свою кампанію майже повністю на TikTok, де правила платформи, нібито призначені для обмеження або регулювання політичних повідомлень, схоже, не стримували його.

Навпаки, він використовував тактику, яку застосовують багато впливових людей у соціальних мережах, щоб привернути увагу алгоритму TikTok. Іноді він додавав м'яку, меланхолійну фортепіанну музику, закликаючи людей "голосувати душею".

Іноді він використовував спливаючі субтитри, різке освітлення, флуоресцентні кольори та електронну музику, закликаючи до "національного відродження" і критикуючи таємні сили, які нібито намагаються нашкодити румунам.

"Наказ знищити наші робочі місця прийшов ззовні", — каже він в одному відео. В іншому він говорить про "підсвідомі повідомлення" і контроль над думками, його голос супроводжується зображеннями руки, що тримає нитки маріонетки.

За місяці, що передують виборам, ці відео набрали понад 1 мільйон переглядів.

В інших своїх роботах цей містик Нового часу, що має позитивний вигляд, вихваляє Іона Антонеску, румунського диктатора часів війни, який вступив у змову з Гітлером і був засуджений до смерті за воєнні злочини, включно з його роллю в румунському Голокості.

Він називав Антонеску і довоєнного лідера "Залізної гвардії", жорстокого антисемітського руху, національними героями.

Він двічі зустрічався з Олександром Дугіним, ідеологом російського фашизму, який розмістив на сайті X заяву (згодом видалену) про те, що "Румунія буде частиною Росії". Водночас Джорджеску звеличує духовні властивості води.

"Ми не знаємо, що таке вода", — каже він; "H₂O нічого не означає". І ще: "У води є пам'ять, а ми знищуємо її душу забрудненням" і "Вода жива і посилає нам повідомлення, але ми не знаємо, як їх слухати". Він вважає, що газовані напої містять наночипи, які "входять у вас, як у ноутбук".

Його дружина, Крістела, випускає на YouTube відеоролики про зцілення, використовуючи такі терміни, як лімфатичний ацидоз і кальцієвий обмін, щоб донести свою точку зору.

Обидва вони також виступають за "мир" — розпливчасту мету, яка, схоже, означає, що Румунія, яка межує з Україною і Молдовою, повинна припинити допомагати Україні захищатися від російських загарбників.

"Війну не можна виграти війною", — написала Крістела Джорджеску в Instagram за кілька тижнів до початку голосування. "Війна руйнує не тільки фізично, вона руйнує СЕРЦЯ".

Ані вона, ані її чоловік не згадують про загрози безпеці Румунії, які зростатимуть у геометричній прогресії після перемоги Росії в Україні, а також про економічні витрати, кризу біженців і політичну нестабільність, які за цим послідують.

Примітно, що, хоча Келін Джорджеску стверджує, що не витрачав грошей на цю кампанію, уряд Румунії заявляє, що хтось незаконно заплатив користувачам TikTok сотні тисяч доларів за просування Джорджеску і що невідомі сторонні координували діяльність десятків тисяч фальшивих акаунтів, включно з деякими, що видають себе за державні установи, які підтримували його.

Хакери, імовірно російські, також здійснили понад 85 000 кібератак на виборчу інфраструктуру Румунії.

6 грудня, у відповідь на висновки румунського уряду щодо "агресивних" російських атак і порушень румунського виборчого законодавства, Конституційний суд Румунії скасував вибори й анулював результати першого туру.

З огляду на цю дивну комбінацію — ностальгія за "Залізною гвардією" і російські тролі, а також нісенітниця про здоров'я, що найчастіше асоціюється з Гвінет Пелтроу, — хто саме такі Джорджеску? Як їх класифікувати? Хоч як заманливо назвати їх "ультраправими", ця старомодна термінологія не зовсім точно відображає, кого або що вони представляють.

Терміни "праві" і "ліві" прийшли з часів Французької революції, коли дворяни, які прагнули зберегти статус-кво, сиділи на правому боці Національних зборів, а революціонери, які бажали демократичних змін, — на лівому.

Ці визначення почали підводити нас десятиліття тому, коли частина правих, як у Європі, так і в Північній Америці, почала виступати не за обережність і консерватизм, а за руйнування наявних демократичних інститутів.

У своєму новому втіленні ультраправі стали нагадувати старих ультралівих. Подекуди вони почали зливатися. Коли у 2017 році я вперше написала про необхідність нової політичної термінології, мені насилу вдавалося придумати більш підходящі терміни.

Але тепер обриси популярного політичного руху стають дедалі чіткішими, і цей рух абсолютно не пов'язаний ні з правими, ні з лівими, якими ми їх знаємо.

Філософи епохи Просвітництва, чия віра в можливість створення правових демократичних держав призвела до Американської та Французької революцій, виступали проти того, що вони називали обскурантизмом: темряви, неясності, ірраціональності.

Але пророки того, що ми зараз можемо назвати "новим мракобіссям", пропонують саме це: магічні рішення, ауру духовності, забобони та культивування страху.

Серед них — шарлатани від здоров'я і впливові люди з політичними амбіціями, прихильники квазірелігійного руху QAnon і його відгалужень на кшталт Pizzagate, а також члени різноманітних політичних партій у всій Європі, які виступають за Росію і проти вакцин, а в деяких випадках і за містичний націоналізм.

Дивні збіги спостерігаються всюди. Як лівий німецький політик Сара Вагенкнехт, так і права партія "Альтернатива для Німеччини" пропагують скептицизм щодо вакцин і зміни клімату, націоналізм "крові та землі" і відмову Німеччини від підтримки України.

По всій Центральній Європі захоплення рунами та народною магією поєднується як із правою ксенофобією, так і з лівим язичництвом. Духовні лідери стають політиками, а політичні діячі йдуть в окультизм.

Такер Карлсон, колишній ведучий Fox News, який став апологетом російської агресії, стверджує, що на нього напав демон, який залишив на його тілі "сліди кігтів". Новий обскурантизм тепер торкнувся найвищих рівнів американської політики.

І іноземці, і американці насилу можуть пояснити ідеологію, яку представляють деякі з перших призначенців Дональда Трампа в кабінет міністрів, і на те є вагомі причини.

Хоча Трамп переміг на перевиборах як республіканець, у пропозиції Тулсі Габбард на посаду директора національної розвідки не було нічого традиційно "республіканського".

Габбард — колишній прогресивний демократ, все життя пов'язана з фондом "Наука ідентичності", що відкололася від секти "Харе Крішна".

Як і Карлсон, вона є апологетом жорстокого російського диктатора Володимира Путіна і нещодавно поваленого диктатора Сирії Башара Асада, чию фантастичну брехню вона іноді повторює.

Немає нічого "консервативного" і в Каші Пателі, кандидата Трампа на посаду директора ФБР, який заявив, що має намір націлитися на довгий список нинішніх і колишніх урядовців, включно з багатьма з тих, хто служив у першій адміністрації Трампа.

Дотримуючись духу "Нових обскурантистів", Патель також просуває компанію Warrior Essentials, що продає антидоти як до COVID, так і до вакцин COVID. Ніхто, хто всерйоз сприймав би філософію Едмунда Берка або Вільяма Ф. Баклі-молодшого, не поставив би такого конспіролога, як Роберт Ф.

Кеннеді-молодший — ще одного апологета Путіна, колишнього демократа (справді, з найвідомішої демократичної сім'ї в Америці) і ворога вакцин, а також фтору — на чолі американської охорони здоров'я.

Жоден "консервативний" захисник традиційних сімейних цінностей не запропонував би на посаду посла у Франції засудженого злочинця, який послав повію спокусити чоловіка своєї сестри, щоб створити компрометуючий запис — особливо якщо цей засуджений злочинець виявився батьком зятя президента.

Замість консерватизму в загальноприйнятому розумінні цей натовп і його міжнародні колеги є злиттям кількох тенденцій, які проявляють активність уже деякий час.

Торговці вітамінними добавками і неперевіреними ліками від COVID тепер змішуються — не випадково — з відкритими шанувальниками путінської Росії, особливо з тими, хто помилково вважає, що Путін очолює "білу християнську націю".

(Насправді Росія багатокультурна, багаторасова і загалом нерелігійна; її тролі пропагують скептицизм щодо вакцин, а також брехню про Україну).

Шанувальники прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана — дрібного автократа, за якого країна стала однією з найбідніших у Європі, а він сам збагатив свою сім'ю і друзів, — об'єднуються з американцями, які порушували закон, потрапляли до в'язниці, крали у своїх благодійних фондів або домагалися жінок.

І не дивно: у світі, де широко поширені теорії змов і безглузді ліки, швидко зникають і засновані на доказах поняття провини та злочинності. Серед послідовників цього нового політичного руху — одні з найбідніших американців. Серед його прихильників — одні з найзаможніших.

Джордж О'Ніл-молодший, спадкоємець Рокфеллера, член ради директорів журналу The American Conservative, з'явився в Мар-а-Лаго після виборів; О'Ніл, який був близьким контактом Марії Бутіної, російського агента, депортованої 2019 року, просував Габбард щонайменше з 2017 року, жертвуючи на її президентську кампанію 2020 року, а також на кампанію Кеннеді 2024 року.

Ілон Маск, мільярдер-винахідник, який використовував свою соціальну медіаплатформу X, щоб алгоритмічно підстьобувати історії, які, як він точно знає, є неправдивими, зумів вибити для себе роль в уряді.

Невже О'Ніл, Маск і криптовалютні дилери, які стікаються до Трампа, роблять це заради грошей? Чи вони справді вірять у змовницькі та часом антиамериканські ідеї, які вони проголошують? Можливо, одне, можливо, інше, можливо, і те, і інше.

Чи цинічні їхні мотиви, чи щирі, не так важливо, як їхній вплив не тільки у США, а й у всьому світі. На краще чи на гірше, Америка подає приклади, яких наслідують інші.

Лише оголосивши про свій намір висунути кандидатуру Кеннеді до свого кабінету, Трамп забезпечив поширення скепсису щодо дитячих вакцин по всьому світу, за яким, можливо, підуть і самі хвороби.

А епідемії, як ми нещодавно дізналися, зазвичай змушують людей лякатися і охочіше приймати магічні рішення. Інші цивілізації переживали моменти, подібні до цього.

Коли в XVI столітті їхня імперія почала занепадати, венеціанці почали звертатися до магії і шукати швидкі способи розбагатіти. Містицизм і окультизм швидко поширилися в період занепаду Російської імперії.

Селянські секти пропагували екзотичні вірування і практики, включно з антиматеріалізмом, самобичуванням і самокастрацією.

Аристократи в Москві та Санкт-Петербурзі звернулися до теософії — мішанини світових релігій, винахідниця якої, уродженка Росії Олена Блаватська, привезла своє індуїстсько-буддійсько-християнсько-неоплатонічне віровчення до Сполучених Штатів.

Та сама гарячкова, емоційна атмосфера, яка породила ці рухи, в кінцевому підсумку привела Распутіна, селянського святого, який стверджував, що він володіє магічними цілющими здібностями, в імператорський палац.

Переконавши імператрицю Олександру в тому, що він може вилікувати гемофілію її сина, він зрештою став політичним радником царя. Вплив Распутіна, зокрема, породив щось на кшталт широкої істерії.

До початку Першої світової війни багато росіян були переконані, що країною таємно керують темні сили — темні душі.

"Вони могли бути різними людьми — євреями, німцями, масонами, Олександрою, Распутіним і придворною камарильєю", — пише Дуглас Сміт, один із біографів Распутіна. "Але на віру приймалося, що вони — справжні господарі Росії".

Як сказав один російський теософ: "Вороги, які отруюють Росію негативними еманаціями, дійсно існують".

Замініть "темні сили" на "глибинну державу", і наскільки ця історія відрізняється від нашої? Як і росіяни 1917 року, ми живемо в епоху швидких, часом неусвідомлюваних змін: економічних, політичних, демографічних, освітніх, соціальних і, насамперед, інформаційних.

Ми також існуємо в постійній какофонії, де на наших екранах постійно миготять суперечливі повідомлення, праві й ліві, правдиві й хибні. Традиційні релігії переживають тривалий занепад. Довірені інститути, схоже, зазнають краху.

Технооптимізм поступився місцем технопесимізму — страху, що технології тепер контролюють нас незрозумілим чином. А в руках "нових мракобісів", які активно пропагують страх перед хворобами, страх перед ядерною війною, страх перед смертю, страх і тривога є потужною зброєю.

Для американців злиття псевдодуховності з політикою являє собою відхід від деяких з наших найглибших принципів: логіка і розум ведуть до хорошого уряду; дебати, засновані на фактах, ведуть до хорошої політики; управління процвітає за сонячного світла; політичний порядок ґрунтується на правилах, законах і процесах, а не на містичній харизмі.

Прихильники нового обскурантизму також порвали з ідеалами засновників Америки, які всі вважали себе людьми Просвітництва. Бенджамін Франклін був не лише політичним мислителем, а й науковцем та сміливим захисником щеплення від віспи.

Джордж Вашингтон був педантичний у питаннях відмови від монархії, обмеження влади виконавчої влади та встановлення верховенства закону. Пізніші американські лідери — Лінкольн, Рузвельт, Кінг — цитували Конституцію та її авторів, щоб підкріпити свої власні аргументи.

На відміну від них, зростаюча міжнародна еліта створює щось зовсім інше: суспільство, в якому забобони перемагають розум і логіку, прозорість зникає, а мерзенні дії політичних лідерів приховані за хмарою безглуздості та відволікання уваги.

Немає стримувань і противаг у світі, де важлива тільки харизма, немає верховенства закону у світі, де емоції перемагають розум, — тільки порожнеча, яку може заповнити будь-хто, хто має шокуючу й захопливу історію.