Учені досі шукають відповідь: ніхто не знає, як з'явилися плями на мармурі Парфенону (фото)

Майже два століття археологи намагаються розгадати таємницю давньогрецького храму Парфенон в Афінах — коричневу пляму, що прикрашає різні мармурові фрагменти.

Попри тривалі дослідження і численні спроби розгадати цю справу, таємниця залишається нерозкритою, пише Ancient Origins. У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал.

Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки! Історія починається в Національному музеї в Копенгагені, Данія, з мармурової голови кентавра, що колись була частиною Парфенону.

Вона була частиною сцени, що зображала битву міфічних лапіфів із кентаврами, а зараз вкрита особливою тонкою коричневою плівкою, як і інші мармурові фрагменти Парфенону. Таємниця коричневої плівки бере свій початок у 1830 році, коли Британський музей вперше дослідив її.

Перші припущення стосувалися того, чи цей колір походить від стародавньої фарби, чи, можливо, від хімічної реакції з повітрям, чи від частинок заліза, що мігрували на поверхню.

У 1851 році німецький хімік Юстус фон Лібіх виявив у коричневій плівці оксалати, але походження цих солей залишалося невідомим.

У наші дні професор Кааре Лунд Расмуссен разом з колегами з Університету Південної Данії та інших установ поставили собі за мету вивчити можливість того, що коричнева плівка походить від біологічного організму, такого як лишайник, бактерії, водорості або грибки.

Однак аналізи, включаючи аналіз білків і мас-спектрометрію з лазерною абляцією та індуктивно-зв'язаною плазмою, не виявили жодних слідів біологічної матерії — лише відбитки пальців.

Хоча це не виключає остаточно наявність біологічної речовини, але значно зменшує ймовірність, роблячи біологічну теорію менш вірогідною.

Аналогічно, дослідники визнали менш імовірним, що мармурова поверхня була пофарбована або законсервована, оскільки в коричневій плямі не виявили жодних слідів стародавніх фарб, які зазвичай виготовлялися з натуральних продуктів, таких як яйця, молоко і кістки.

У результаті дослідження зробили цікаве відкриття — коричнева плівка складається з двох окремих шарів, кожен товщиною близько 50 мікрометрів, з різним мікроелементним складом. Однак обидва шари містять оксалатні мінерали ведделіт і вевеліт.

Це ставить під сумнів теорії, що припускають міграцію матеріалу або реакції з повітрям, а також виключає забруднення повітря через те, що голова кентавра перебувала в приміщенні ще до індустріалізації XVIII століття. Попри ці висновки, дослідники залишаються в глухому куті.

Існування двох різних коричневих шарів у поєднанні з відсутністю слідів нанесених речовин поглиблює загадку. Хоча теорії продовжують висуватися, конкретних доказів не з'явилося. А тому коричнева пляма на голові кентавра в Парфеноні продовжує спантеличувати вчених.

Пошуки відповідей, підживлювані сучасними науковими інструментами, розкрили важливі деталі, але ще не розкрили таємниці, приховані в стародавньому мармурі. Раніше Фокус писав, що давні греки могли відкрити Північну Америку ще задовго до Колумба.