«У Сімферополі і Ялті за нами полюють». Як партизани тримають у страху та напруженні окупантів — інтерв'ю з координатором Жовтої стрічки

Розширився вплив ініціативи і територіально — тепер громадяни з проукраїнською позицією підпільно діють і на раніше окупованих територіях — у Луганську, Донецьку та в Криму.

Відео дня Радіо НВ на умовах анонімності поспілкувалося з одним з координаторів ініціативи Жовта стрічка. В інтерв'ю він розповів, як вдається тримати окупантів у постійному напруженні і страху.

— Як виник рух Жовта стрічка? Як він спочатку розвивався, координувався між собою, зважаючи на те, що все це має бути не публічно, таємно з міркувань безпеки? — Ми почали працювати після 24 лютого. Ми всі айтішніки, можна сказати IT-волонтери.

[Спершу] створили невеличкий, локальний ресурс щодо координації виїзду переселенців з зони бойових дій. Далі вже почали просто разом працювати, згрупувалися.

Як тільки почали йти перші інформаційні повідомлення про референдум та утворення так званої «Херсонської народної республіки», ми створили ініціативу, рух Жовта стрічка.

Організували перший мітинг в Херсоні 27 квітня на близько 500 людей, який викликав дуже широкий резонанс. І, власне, 27 квітня — це точка відліку, початку нашої діяльності, як ініціативи Жовта стрічка.

— Як обрали назву Жовта стрічка? Я так розумію, це прямий зв’язок із жовто-блакитним прапором. Як вирішили, що саме це стане символом громадянського спротиву? — Ви праві, це символ нашого прапору. В принципі, такого супер-символізму немає.

Ми просто взяли один з кольорів нашого прапору і подумали, як можна зробити, щоб люди на тимчасово окупованій території могли продемонструвати свій протест проти рашистської окупації.

І ми розуміли: якщо вони просто будуть наносити жовтий колір будь-де, пов’язувати жовту стрічку — це скоротить час виконання такої акції для них. І вони будуть в безпеці. І саме з таких принципів ми вибрали назву Жовта стрічка.

— Наскільки масовий зараз є такий спротив? І де нині він найбільш активний? — Найбільш активний в Херсоні, в Мелітополі та Криму. Ми працюємо по всій тимчасово окупованій території України.

Наша мета — сприяти звільненню всіх тимчасово окупованих територій — Луганськ, Донецьк, Сімферополь, Севастополь, Крим. Ми будемо робити все для того, щоб нарешті закрити це питання.

Нас приблизно 1000 [людей], якщо брати всіх активістів по всій тимчасово окупованій території. Ми також працювали в Харківській області — Вовчанськ, Куп’янськ, Ізюм. Там були наші активісти, які розклеювали листівки та жовті стрічки.

У кожної з цих ініціативних груп є координатори, ми працюємо досить активно. Можна сказати, що, наприклад, по Криму є дуже позитивні речі. Там іде високе піднесення української самосвідомості і проукраїнських груп, які готові працювати на деокупацію Криму.

— Тобто чекають на звільнення Криму і максимально намагаються його зараз наближати.

Як саме інформаційний спротив допомагає взагалі тому звільненню тимчасово окупованих територій? Як готує, можливо, плацдарм для наших ЗСУ, щоб вони вже приходили і звільняли фізично? — Коли російський солдат або колаборант бачить українські графіті, українські листівки, чує українську мову — це все елемент тиску на нього.

Коли він відкриває телеграм, коли він відкриває інтернет-видання, YouTube, і бачить всюди — Жовта стрічка, якісь інші акції українських сил спротиву, він розуміє, що тут йому не місце. Він розуміє, що тут вони ненадовго, що український спротив посилюється.

Ми все це робимо для того, щоб окупанти не могли жодного дня відчути себе у безпеці, в комфорті. І нам точно не треба збавляти цей тиск.

— Вони постійно повинні перебувати в напруженні і постійно мають озиратися через плече, а ви такими інформаційними кампаніями забезпечуєте, щоб це постійне напруження не зникало? — Наприклад, у травні розповсюджували листівки, де передавали привіти російським патрулям у Херсоні і Мелітополі, щоб вони озиралися.

Вони озираються, навіть коли бачать маленький прапорець України десь на стіні, маленьке графіті. Уявіть собі людину, яка щодня має патрулювати вулицю, і вона бачить, що на цих вулицях з’являються нові графіті.

Навіть якщо їх замазують, вона бачить, що з’являються нові графіті, нові листівки. Вона розуміє, що тут спротив лише посилюється. Вона не може жодного дня розслабитися. І ми маємо таким чином працювати щодня і не збавляти темп.

— Які найяскравіші реакції від окупантів, колаборантів вам доводилося зустрічати? Якісь істерики, намагання одразу фарбою замальовувати ці написи і прапори, жовті стрічки.

Наскільки часто вони неадекватно реагують? — Згідно з нашими даними, вони досить активно реагують на нас. Працюють у Херсоні, в Мелітополі, наприклад, групи, які зривають наші листівки, прапори, графіті. Але у них це виходить безуспішно.

[Колишній] депутат російської Госдуми, [бойовик «ДНР"] Захар Прилєпін постійно реагує на нас. Працюють групи з дискредитації нашого руху.

Наприклад, ще в травні, після наших чергових мітингів, якась, я так розумію, група ФСБ створила відеосюжет, де нібито ми в Маріуполі за 500 гривень підкупляємо двох жінок, щоб вони в’язали жовті стрічки. І це був реально відеосюжет, вони показували гроші.

І це дійсно підставна російська технологія дискредитації нас. Щодня проросійські канали в телеграмі — Херсон. ру умовний — кажуть, що в Херсоні листівок немає, в Херсоні немає графіті, хоча наші активісти з прив’язкою до адреси клеять ці листівки.

Російські групи просто не встигають їх не те, що попереджувати, а і зривати просто. Наш рух достатньо великий. Ми щодня отримуємо нових активістів. І далі буде тільки більше. Окремо щодо Криму скажу.

У Керчі, наприклад, за нами уже полюють — шукають, хто вішає стрічки і листівки. В Сімферополі, в Ялті за нами полюють. Я думаю, не знайдуть. — Як ви перевіряєте, хто долучається до руху спротиву? По-перше, треба ж виготовити всі ці листівки, надрукувати, розклеїти.

Як ви розумієте, що людині можна довіряти? — Віра — це головне в нашій справі. Треба дивитися на історію роботи з цією людиною. І я би не хотів розкривати всі наші таємниці щодо перевірки людини для того, щоб росіяни ними скористалися. Вони нас точно не розкусять.

Ми одразу виявляємо так званих товаришів майорів з ФСБ, які намагаються нам писати.

— А часто таке трапляється? На чому найчастіше ловите їх? — Людина пише, одразу каже, що я з Херсону, от мої паспортні дані, я чемпіон України з самбо, дивіться, як я себе верифікую і я ненавиджу росіян.

Ми одразу розуміємо, що це товариш майор ФСБ, який хоче просто втертися в довіру до нас. Хоча якщо навіть товариш майор ФСБ буде просто розклеювати листівки і фотографувати, він просто буде робити за нас цю роботу, ми ж не будемо його пускати в наші кола.

Наша команда має ядро, яке закрите. І якщо через ваш ефір можна товаришам майорам ФСБ передати привіт, то скажу так, що в них нічого не вийшло за півроку. — Про співпрацю з нашою розвідкою, з нашими військовими, правоохоронними органами також хочу запитати.

Чи координуєтеся, контактуєте? — Є дуже багато різних комбінацій співпраці з Силами оборони України. Я б не хотів розкривати усі деталі. Власне, ми просто громадянський рух опору, в нас немає таких доступів, які є, наприклад, у Сил оборони України.

Що можемо робити, ми робимо. — Який тип спротиву за цей час для вас показав себе як найефективніший? Що найсильніше окупантів та їхніх поплічників на тимчасово окупованих територіях лякає? — За весь час роботи найбільш стійкий спосіб — це листівки і графіті.

А найбільш ефективний, що їх найбільше налякав, — це були мітинги. Мелітополь, Херсон — двічі ми робили мітинги. Вони реально цього бояться. Для них це в новинку. Вони цього точно не бачили в Росії. І вони намагаються відразу присікати це.

— Чи хтось із представників Жовтої стрічки потрапив до рук окупантів і їхніх колаборантів? Якщо такі люди є, чи відома вам їхня доля і можливість якось домогтися їхнього звільнення? — У нас такого не було. Були люди, яких ми витягували з полону, — звичайні цивільні.

Були люди, які брали участь в наших мітингах і потрапили в полон до ФСБ, але їх відпустили. Поки що нам вдається всіх наших активістів тримати в безпеці. Якщо нас хтось чує з тимчасово окупованих територій України: ми зробимо все, щоб ви були в безпеці.

Якщо можете і маєте мотивацію працювати, допомагати нам, будь ласка, вступайте в Жовту стрічку.

— А наскільки легко знайти інформацію про вас, постукатися, вступити? Які рішення ухвалювати, розуміючи всю потенційну небезпеку? — Людина повинна розуміти, за що вона ризикує і що вона втрачає. Це справа кожного. Кожен володар своєї долі.

Якщо людина хоче вступити в Жовту стрічку, вона може знайти в google — Жовта стрічка, відразу буде Вікіпедія по нас і буде посилання на Телеграм. Або в Телеграмі може в пошуковику написати «Жовта стрічка» і знайти нас.

Далі просто написати адміністратору нашого каналу, що хоче приєднатися до руху Жовта стрічка. Ми розглядаємо цю людину. — На початку повномасштабного вторгнення багато було сумнівів щодо безпечності самого Телеграму як месенджера.

Як ви вирішили, що саме такий канал спілкування є доречним? — Головне — це не використовувати власне ім'я та прізвище в підписі нікнейму в Телеграмі, не використовувати особистих фотографій. Цей канал доволі для нас ефективний. Не було витоків з нашої групи.

Тому цей канал себе виправдовує як доволі ефективний. Нам потрібний швидкий і ефективний канал доставки інформації. Для нас Телеграм є таким каналом. — Тобто ключове правило, що це спілкування має бути знеособленим.

За тим ніком в Телеграмі, коли людина доєднується до каналу Жовтої стрічки, неможливо визначити, що це за людина? — Так.

— Якщо людина потрапляє в окупацію чи з якихось певних причин має поїхати на тимчасово окуповану територію, які правила поведінки треба пам’ятати? Крім того, щоб почистити якісь особисті дані в Телеграмі.

— Я порадив би не брати власних смартфонів, перевірити свою інформацію в google, на різних телеграм-каналах.

Чи не внесена ця людина [в якусь базу]? Чи не брала людина участь у різних патріотичних акціях раніше? Чи не працює людина в органах державної влади? Мабуть, я би з цього почав. Але зараз я би не рекомендував людям їхати на тимчасово окуповані території.