By Eliza Popova
Виставка, що курується Монікою Фабіянською для Fridman Gallery, дозволяє проникнути в психіку групи художниць, які навчилися жити в стані, який на виставці сучасного українського мистецтва в Будапешті в 2018 році було названо «перманентною революцією», — йдеться у статті.
Деякі з представлених робіт були створені в розпал нинішньої війни, інші - під час попередніх моментів боротьби України за самовизначення.
В есе, що супроводжує виставку, куратор Фабіянська зазначає: «Жінки зазвичай відсутні в історичних оповідях про війну, але насильство над жінкою розглядається як зазіхання на землю та націю».
Відкриває виставку ліногравюра активістки художниці Алли Горської (1929−1970), що зображує українського поета, дисидентста Івана Світличного.
«Відома за радянських часів своїми муралами, мозаїками та вітражами на Донбасі (багато з них, імовірно, знищено російськими бомбами), а також своїми протестами на захист прав людини в Україні, Горська була вбита 1970 року КДБ», — йдеться у матеріалі.
Інші учасниці виставки належать до пострадянської доби: тут можна знайти роботи Олени Гром, Євгенії Білорусець, Лесі Хоменко, Анни Щербини, Оксани Чепелик, Олі Федорової, Катерини Єрмолаєвої, Жанни Кадирової, Алевтини Кахіддзе, Влади Ралко, Дани Кавеліної.
«Фемінізм в Україні йде іншим шляхом, ніж фемінізм на Заході, — йдеться наприкінці статті. — Справа не стільки у тому, що „особисте — це політичне“, як заявляють західні феміністки. Скоріше, „політичне — це особисте“.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
