«В Україні зневажають, як і Януковича». Навіщо Путіну жалюгідний лузер Медведчук — Фесенко відповів на головне питання останніх днів

Політолог Володимир Фесенко в інтерв'ю Радіо НВ розповів, яке значення має кум Путіна для Кремля. Відео дня — Звісно, ми всі дуже зраділи, коли звільнили 215 українських захисників і захисниць, але по-різному реагували на те, що Росії віддали Медведчука.

Очільник СБУ розповів деякі деталі - сказав, що все, що міг розповісти СБУшникам, Медведчук уже розповів і це не зашкодить продовженню справ проти нього в суді. Під які обіцянки його могли видати, якщо Україна збирається далі його судити? — Для суду не потрібні гарантії.

Як у нас судили Януковича? За механізмом заочного правосуддя. Так будуть і у цьому випадку судити. Очікувано, що реакція на передачу Медведчука буде неоднозначною, але треба розуміти ціну обміну.

Наскільки я розумію, спочатку йшлося про 50 осіб за Медведчука, потім ціна зросла до 200. Там, щоправда, ще обміняли пів сотні росіян, тож можливо не 200, а 100 чи 150.

Але, враховуючи, кого обміняли, а обміняли керівництво полку Азов… У нас, можливо, ті, хто критикують [обмін] Медведчука не розуміють, що для росіян те, що віддали керівництво полку Азов, — це зрада навіть не у квадраті, а в кубі.

Тож ціна Медведчука, думаю, що достатньо адекватна. — Навіщо він Путіну? Я не думаю, що його там посадять, якось покарають чи розстріляють… — Ні, не для покарання.

Навіщо, я думаю, ми знатимемо, як і відповідь на багато інших питань, можливо, після завершення війни, коли з’являться якісь мемуари. Або ті, хто були начальниками в радянські часи, вже після розпаду СРСР почали щось розповідати.

Але я переконаний, є якісь сентименти до Медведчука. Все ж таки він був дуже близький не тільки для Путіна, а для [колишнього президента РФ] Дмитра Медведєва: не просто кум, вони були дійсно дуже близькі.

У жодного з українських політиків не було такої близькості до вищого керівництва Росії. Судячи з усього, Медведчук, як колись сказали про [російського бізнесмена Романа] Абрамовича, вмів дружити.

Також процитую Михайла Зигаря, відомого російського журналіста, який ще років 10 тому у своїй відомій книжці Вся кремлевская рать написав так, що Путін дивиться на Україну очима Медведчука. От це ступінь близькості. Тому якісь сентименти є.

Наша військова розвідка говорить, що Медведчук володів інформацією про відмивання грошей, а це потрібно для контролю, для з’ясування ситуації, на що і як були витрачені гроші.

І я не виключаю, що у них ще є ілюзії у Кремлі, що через Медведчука можна на щось впливати, якось контролювати ситуацію в Україні. Це не підтвердив початок війни. Навряд чи ілюзії будуть підтверджуватися реальною практикою.

Та тим не менше, раз обміняли, значить якусь цінність у Медведчуку вони бачать.

— Була, на мій погляд, трохи конспірологічна версія, що Медведчука можуть використати в якості якогось гауляйтера — поставити його керівником на якихось окупованих територіях, аби й далі це були українські громадяни, хоч і зрадники України.

— Я всерйоз до цього не ставлюся.

Теоретично — можливо, але я більш серйозно ставився до інформації, яка з’являлася в перші місяці війни в різних джерелах, що план був такий: скинути українське керівництво — [президента Володимира] Зеленського, поставити тимчасово президентом [втікача Віктора] Януковича, як такого, якого нібито незаконно скинули; провести президентські вибори.

На перехідний період саме Медведчук мав стати «прем'єр-міністром нового українського уряду», а потім, можливо, і президентом. Такий план для мене виглядав достатньо реалістично, враховуючи ступінь близькості Медведчука до Путіна і довіри до нього.

А зараз забудьте про гауляйтерів. Вони — лише ширма, не грають жодної реальної ролі, їм не довіряють, їх використовують тимчасово. Вже почався процес навіть на Донбасі, у тих так званих «ДНР, ЛНР», заміни місцевих на російських чиновників. Тому їм гауляйтери не потрібні.

[Як варіант]: вони вирішать, що потрібно поставити Медведчука як керуючого якоюсь «Новоросією». Уже очевидно, що ці регіони будуть приєднувати до Росії. Про це вже офіційно заявлено. Тож гауляйтери їм не потрібні.

І взагалі, на мій погляд, ця тема гауляйтерів у таких коментаторів — це інерція мислення, в Росії це вже проїхали. Тож ця версія, думаю, не відповідає дійсності.

— Аби закрити тему Медведчука, чи ви очікуєте, що він з’являтиметься в публічному полі? Чи зараз просто десь тихенько сидітиме і ми його не побачимо, нічого про нього не почуємо? Наскільки його переїзд до Росії по обміну може бути використаний для чогось Кремлем? — Теоретично можливо, що його можуть використовувати, та я думаю, що наші підстрахувалися на таку ситуацію.

Думаю, що в разі появи Медведчука з якимись виступами або заявами, будуть показувати відео з його допитами. Ми ж бачили, яким він був жалюгідним. Де той Медведчук, якого всі боялися, тремтіли перед ним? Ні, жалюгідний, пригнічений.

Я думаю, що це теж покажуть, та ще й можливо з деякими розповідями про кремлівських «товаришів» і не тільки. Думаю, що зараз не дуже зручно буде Медведчуку, тому що спочатку будуть з’ясовувати, що він там розповів.

Він зараз у такому становищі, що [йому] не до публічності. Ще один момент зазначу: у ставленні до Медведчука в Україні відбулася та ж історія, що з Януковичем свого часу.

Ті люди, з якими він працював в ОПЗЖ, зараз теж ставляться до нього з презирством, вважають лузером, він токсичний. А щодо ролі гауляйтера, це дрібна функція для Медведчука.

Думаю, він розуміє, наскільки небезпечно для нього повертатися до України, він може стикнутися з серйозними проблемами просто для життя.

А от чому повернули? Я один аргумент наведу, він стосується нинішніх гауляйтерів — тих, хто співпрацює з росіянами на окупованих територіях.

Через повернення Медведчука Росія сигналізує всім колаборантам, хто співпрацює зараз із окупаційною владою в Україні, що «не бійтеся, Росія своїх не кидає».

Вони повернули Медведчука з української в’язниці, а тому [переконують], що не кинуть [гауляйтерів] в разі відступу чи якихось змін на фронті. От це сигнал важливий.

Бо після того, що відбулося в Харківській області, зараз не дуже багато людей хочуть співпрацювати з окупаційною владою. А їм зараз така співпраця, під час так званих «референдумів», дуже потрібна.