Не стане доводити до крайнощів: у чому полягає українська загадка Путіна

Так, з Україною у нього вийшов промах, але доводити до крайнощів цю історію він не буде — і смикне стоп-кран, щойно побачить, що Росії стає по-справжньому погано. . . Часто зустрічаю в чатику неправильне розуміння суті Путіна. — Він спалить усі ресурси Росії у війні з Україною.

Буде воювати до останнього росіянина! — Чому? — Тому що він кривавий маніяк! Путін, звісно, маніяк. І досить кривавий. Але не в тому сенсі. Людей потрібно розуміти.

Рівно так само неправильна оцінка Трампа одних привела до думки, що він завалить нас зброєю, зігнувши Путіна в дугу, а інших — що він путінський шпигун, який продасть нас із потрохами. І те й інше — нісенітниця, яка, сподіваюся, вже стала всім зрозумілою.

Моє ж розуміння Трампа за останні роки особливо не змінилося, і тому прогнози виявилися правильними. Давайте коротко опишу своє розуміння Путіна. Путін — людина з нульовою емпатією. Такі можуть відрізати голову кошеняті просто, щоб подивитися, а що з цього вийде.

І водночас не відчують ні відрази, ні задоволення. Можуть різати, можуть не різати. Їм байдуже, моральних та емоційних обмежень немає. Путін у цьому плані — раціональне чудовисько, яке без найменших докорів сумління чого б то не було віддає накази, що забирають життя.

До смерті інших людей він абсолютно байдужий (на відміну від своєї). І водночас він — не відчайдушний кавалерист. Він не кидається в бездумні авантюри, він проводить обмежені спецоперації. Побачив, що можна щось легко і безцеремонно хапнути — хапнув.

Але обережно, без "олл-інів". Тільки якщо є високий шанс на успіх. Це повзуче зло. Зло, що пускає метастази, а не вимазаний у крові є. . . анат, який бігає із сокирою і криками по психлікарні. А ось з "українською спецоперацією" вийшов промах.

Оцінка легкості видобутку стала помилкою Путіна через його надізоляцію під час пандемії, під час якої він кардинально упоровся. На додаток до цього пішли неправдиві доповіді напіврозкладеної та злодійкуватої силової вертикалі, мовляв, ми цю Україну жахнемо за тиждень.

Народ зустріне з квітами, армія складе зброю, Зеленський у жіночій сукні втече за кордон. Реальність виявилася іншою.

Але назад Путін вирішив не здавати (було б ганебно відмовитися від своїх цілей так швидко), і спецоперація зі, здавалося б, легким призом перетворилася на повноцінну війну з важкими втратами. Так от. Я вважаю, що Путін уже давно вийшов зі стану надзвичайної упоротості.

Це не зробило його повністю адекватним, але перед нами — вже не той шиз*к, який ліпив крінжову ахінею "українські військові, беріть владу у свої руки!" А помірно упоротий Путін мислить раціонально.

Нісенітниця про печенігів і половців, що залишається в голові та на язику, цьому ніяк не заважає. У такому стані свідомості, за моїми уявленнями, Путін повинен контролювати, коли у Росії закінчиться жировий прошарок і вона почне пожирати саму себе.

І другий варіант йому не підходить. Тому вчергове і пишу, що Путін смикне стоп-кран, не довівши ситуацію до "точки П". Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.