Хірургічно точні і бачать крізь туман: чому США стривожені ракетами Hellfire, які б'ють терористів

Ракети з лазерним наведенням наздоганяють як наркобаронів та ісламістів, так і танки російських солдатів.

Чому така суперзброя критикується у США? Критики стверджують, що дешева й ефективна ракета Hellfire привчила військове керівництво США за будь-якої можливості застосовувати летальну зброю.

Фокус переклав статтю "Що потрібно знати про американську ракету AGM-114 Hellfire" експерта з питань оборони Гаррісона Касса для порталу The National Interest.

Касс описав суперможливості засобів ураження, які, серед інших, використовуються ЗСУ на фронті, та пояснив, чому у США є питання до цієї зброї. Внаслідок ударів президента Трампа по венесуельських наркокур'єрах минулого тижня було знищено вже шостий катер.

Адміністрація надала мало оперативних подробиць про ці удари, змушуючи громадськість лише здогадуватися про деталі операції. Наприклад, вона відмовилася розкрити, який тип боєприпасів використовується для знищення цих невеликих надводних суден.

Точного підтвердження немає, але, найімовірніше, ВМС США застосовують ракету класу "повітря-поверхня" AGM-114 Hellfire.

AGM-114 Hellfire від початку створювалася для того, аби дати гелікоптерам можливість знищувати бронетехніку з відстані, що перевищує радіус ураження стрілецької зброї.

Розроблена в 1970-х роках і повністю доопрацьована до 1980-х, серія ракет Hellfire швидко еволюціонувала від одноцільових протитанкових ракет до одного з найпоширеніших у світі високоточних боєприпасів.

Платформа відрізняється гнучкістю — компактними розмірами, потужним кумулятивним зарядом і головкою самонаведення, яку можна адаптувати для різних цілей. В результаті вийшла ефективна зброя, яку можуть нести як гвинтокрили, так і літаки.

Найперші ракети Hellfire мали напівактивні боєголовки з лазерним наведенням. Сторонній оператор "позначав" ціль лазером, і ракета наводилася на відбите світло. Ця конструкція непогано працювала проти окремих одиниць бронетехніки та укріплених точкових цілей.

Але з часом ракету вдосконалили. Варіанти з високочастотними радіолокаційними головками самонаведення могли вражати цілі в складніших атмосферних умовах, таких як дим, пил або погана видимість, незалежно від лазерного освітлення.

Також збільшилася кількість варіантів боєголовок ракети Hellfire. До початкових однозарядних протитанкових боєприпасів (HEAT) додали тандемні заряди, призначені для ураження реактивної броні, а також фугасні/осколкові і термобаричні конструкції проти споруд і персоналу.

Потім відбулася інтеграція з різними платформами — від ударних гелікоптерів до літаків з фіксованим крилом і ґаншипів AC-130 [ґаншип, або gunship, — важкоозброєний літак вогневої підтримки], а останнім часом — і з безпілотними системами, такими як MQ-1 Predator і MQ-9 Reaper.

Перше масштабне застосування Hellfire відбулося під час операції "Буря в пустелі", коли ракету використовували для знищення іракської бронетехніки в пустелях Кувейту.

Після терактів 11 вересня і під час подальшої війни з тероризмом Hellfire стала основною зброєю в кампаніях по боротьбі з повстанцями й терористами. Встановлені на БПЛА ракети Hellfire дозволяли платформам спостереження виконувати ударні місії.

Ця можливість докорінно змінила вигляд війни у 21 столітті, дозволяючи США постійно відстежувати й негайно вражати цілі. Водночас, універсальність і постійне використання Hellfire викликали гострі дискусії.

Поєднання цієї зброї з дистанційно керованими системами відкрило нову еру непомітних, але надзвичайно летальних операцій, що підіймає складні етичні, правові та дипломатичні питання про вибіркові вбивства, суверенітет держав і відповідальність.

З юридичної точки зору Hellfire дійсно має довгу історію застосування без вагомих правових підстав. З етичної точки зору Hellfire знижує поріг застосування летальної зброї.

Оскільки Hellfire є мініатюрною, точною і може запускатися з безпілотників з тривалим часом польоту, ця платформа робить вбивства хірургічно точними та недорогими. Не потрібно проводити рейди, розгортати війська або навіть здійснювати авіаудари.

Зручність Hellfire, таким чином, нормалізувала застосування летальної зброї як першого засобу проти ворогів, що неодноразово демонструвала адміністрація Обами під час війни з тероризмом. Адміністрація Трампа діє за тим же сценарієм проти наркоторговців у Карибському морі.

Гаррісон Касс – старший автор відділу оборони та національної безпеки в The National Interest. Касс – адвокат і колишній політичний кандидат, який вступив на службу до ВПС США в якості льотчика-стажиста, а потім був демобілізований за станом здоров'я.

Він спеціалізується на військовій стратегії, аерокосмічній галузі та питаннях глобальної безпеки.