11 вересня у США і 7 жовтня в Ізраїлі: чому провокації терористів досягають своїх цілей

Зазначаючи це, аналітик Тімоті Снайдер ставить непросте запитання: чи повинна жертва відповідати терористові так, як він розраховує? Я хочу поділитися думками про терор і боротьбу з тероризмом, спричиненими атаками ХАМАСу і дилемами, з якими стикається Ізраїль.

Вони не ґрунтуються на регіональних знаннях, але базуються на наукових роботах з політики терору і повстанських рухів. Це не стільки погляд на конкретні події, скільки загальне нагадування про ширшу форму, якої такі події можуть набути. Для жертви терор — це те, що він є.

Для терориста важливо, що станеться далі. Терор може бути зброєю слабких, призначеною для того, щоб змусити сильних використовувати свою силу проти самих себе. Терористи знають, що збираються робити, і мають уявлення про те, що за цим послідує.

Вони хочуть створити емоційну ситуацію, в якій саморуйнівні дії здаються невідкладним і єдиним вибором. Коли вас тероризують, аргумент, який я наводжу, здається абсурдним; терористи можуть здатися вам буйними звірами, яким просто необхідне покарання.

Однак яким би жахливим не був злочин, він зазвичай не свідчить про брак планування. Зазвичай частина плану — розлютити. Американці на це повелися. 11 вересня було успішним терористичним актом, тому що ми зробили його таким.

Незалежно від того, чи дожили до цього його планувальники і виконавці, він досяг своєї головної мети: послабити Сполучені Штати.

Без подій 11 вересня Сполучені Штати, мабуть, не вторглися б до Іраку — рішення, яке призвело до загибелі десятків тисяч людей, допомогло фінансувати підйом Китаю, послабило міжнародне право і підірвало довіру до Америки.

11 вересня стало причиною ухвалення американцями рішень, які призвели до набагато більшої кількості смертей, ніж саме 11 вересня. Але справа тут у тому, що 11 вересня сприяло американським рішенням, які завдали Америці набагато більшої шкоди, ніж саме 11 вересня.

(13 вересня 2001 року я відмовився від запланованої лекції з історії Східної Європи і повністю говорив про терор і боротьбу з тероризмом у цьому дусі. Я хвилювався, але тоді не уявляв собі, наскільки добре спрацює провокація.

Вторгнення до Іраку було катастрофою, що виникла з багатьох джерел; але однією з них була логіка терору — і, по суті, її експлуатація людьми, які в будь-якому разі хотіли війни в Іраку).

Оцінюючи дії ХАМАСу, важливо пам'ятати, що жорстокі злочини не є (або є не тільки) самоціллю. Вони абсолютно жахливі і заслуговують на всілякий осуд, але вони не безглузді.

На відміну від ізраїльтян, які приголомшені і відчувають, що повинні діяти терміново, ХАМАС роками опрацьовував цей сценарій. Люди, які скоюють звірячі злочини, дотримуються плану, який враховує реакцію Ізраїлю.

Класичний терорист провокує державу, щоб викликати стільки страждань серед свого народу, що вони ставатимуть на бік терориста на невизначений термін. Я не буду стверджувати, що знаю, чого ХАМАС очікує від Ізраїлю і що Ізраїлю слід робити.

Це завдання людей, які володіють мовами і досвідом — читати й аналізувати документи та дані. Я хочу сказати, що в таких ситуаціях завжди варто запитувати, чи дотримуєтеся ви сценарію терориста.