Удар по Катару: як Ізраїль підіграв Китаю проти США і чи буде велика війна

"Постріл у Сараєво" пролунав у Досі, столиці Катару. Як я і писав кілька днів тому, на Близькому Сході на нас чекає каталізація геополітичних процесів.

Основна причина — засідання ООН 30 вересня, на якому кілька десятків країн, зокрема європейських, визнають палестинську державу. Саме тому Ізраїль збирає 300 тис. резервістів, розпочинає штурм Гази і вдарив по штаб-квартирі ХАМАС у Досі, де той уже багато років і розміщується.

Зрозуміло, Катар не оголосить війну Ізраїлю, хоча це і грубе порушення суверенітету цієї країни. Але небезпека полягає не в "ізраїльсько-катарській війні". За Катаром стоїть Туреччина. Між цими країнами давно діє принцип "гроші в обмін на війська".

У Катару дуже непрості відносини із сусідніми арабськими королівствами. Катар — маленький, але в нього є величезна м'яка сила — Аль-Джазіра. Крім того, на відміну від королівств затоки, Катар робить ставку на природний газ, а не на нафту.

Удар по Катару поки що поставить на паузу авраамічні угоди між Ізраїлем і арабськими країнами і загалом — віддалить створення семітського аравійського геополітичного кластеру з двома "ядрами" у вигляді Ізраїлю і Саудівської Аравії. Обов'язково активізується Іран.

Через "слабкість у небі" Іран діятиме асиметрично — на суші. А тут є тільки два варіанти — південний Ірак, де знаходиться шиїтська більшість і Зангезурський коридор, куди заходять США. І поки що цей раунд виграє. . . Китай.

У межах нерозв'язної апорії трьох тіл Пекін практично домігся пов'язання США як на векторі РФ, так і на Близькому Сході. Тобто Китай майже завершив зміщення Америки в бік цих двох геополітичних тіл (війна РФ проти України) і Близький Схід.

І, відповідно, Пекін чекає як "тигр, що підкрадається, дракон, що зачаївся" послаблення США в Індо-Тихоокеанському регіоні та насамперед на Тайвані.

США втрачатимуть геополітичний ресурс, запаси зброї та гроші на Близькому Сході й у протистоянні з РФ, а Китай у цей час посилюватиметься в Індо-Тихоокеанській геополітичній операційній зоні. Саме тому Вашингтон дуже незадоволений Ізраїлем і чинить тиск на Київ.

Статус гегемона — це привілей починати та завершувати війни. Але і першої, і другої опції у США вже немає. Є можливість впливати на характер початку війни, як 2021 року за Байдена під час переговорів із Путіним. І є можливість впливати на динаміку війни зараз. Але не більше.