Міфи про безпілотну війну: чому деякі БПЛА не прижилися на передовій, — аналітики

За оцінками аналітиків, причини криються в погодних обмеженнях, особливостях місцевості, недостатній автономності систем і високій уразливості до засобів радіоелектронної боротьби.

Широке поширення безпілотних систем під час поточної війни породили безліч міфів про так звану "війну дронів", оскільки кадри з передової часто лише поверхово висвітлюють реальну ситуацію.

У своєму аналітичному матеріалі для Hartpunkt Вальдемар Гейгер розбирався, чому деякі рішення в галузі сучасних розвідувальних і ударних безпілотних систем так і не знайшли свого місця на передовій.

Гейгер пише, що поверхневий погляд на застосування дронів у сучасній війні може призвести до помилкових висновків. Наприклад, у декого може скластися враження, що дрони — це всемогутня зброя, яка зробила інші види озброєння марними. Однак це далеко не так.

Безпілотники повністю розкривають свій потенціал тільки в поєднанні з іншими збройовими технологіями.

На думку аналітика, українські військові в ситуації, де діють відносно великі сили, надають перевагу вогневій підтримці артилерії та ПТКР, а не FPV-дронів, оскільки вони все ж таки мають обмеження.

Деякі класи легких і малопотужних розвідувальних безпілотників виявилися малопридатними для фронтової зони через чутливість до кліматичних факторів. Вітер, туман, опади і мороз різко знижують дальність і точність їхньої роботи.

На низці ділянок фронту взимку використання таких платформ стає неможливим на кілька днів і навіть тижнів. Несприятливі погодні умови загалом суттєво впливають на ефективність БПЛА.

Крім того, в густій рослинності або щільній міській забудові знижують можливості розвідувальних дронів. "Залежно від погоди, рослинності та забудови в зоні бойових дій, а також часу доби, значні ділянки поля бою залишаються прихованими", — зазначає аналітик.

Незважаючи на очікування, повністю автономні ударні платформи залишаються штучними і масово не використовуються на передовій. Причини: На практиці безпілотники з технологією штучного інтелекту частіше нагадують "асистента пілота", а не самостійну бойову одиницю.

Інакше кажучи, такі рішення допомагають у ситуаціях, коли зв'язок з оператором переривається, або коли можливий проліт апарата за заданим маршрутом у зоні слабкого прийому супутникової навігації.

"Цілком можливо, що такі дрони суттєво впливатимуть на поле бою в майбутньому. Однак досить імовірно, що такі по-справжньому автономні системи будуть значно дорожчими, ніж сьогодні, через необхідність використання комплектів автономності.

Вкрай важливо розуміти, що умови під час випробувань значно відрізняються від реальних умов поля бою за складністю, динамікою та різноманітністю", — наголосив Ґейґер. Незважаючи на поширену думку, дрони не скорочують чисельність військ, а навпаки — збільшують її.

За даними із зони бойових дій, FPV-групи включають від одного до двох пілотів, техніків, спеціалістів з боєприпасів та охорону. Ще однією складністю в застосуванні дронів — логістика в умовах прифронтових загроз.

Найчастіше такій групі необхідно дістатися в задане місце для виконання бойового завдання без транспорту. Пішки доводиться долати не один кілометр, щоб уникнути виявлення противником. Нарешті, зберігається міф про те, що захиститися від дронів складно або неможливо.

Це твердження часто аргументується тим, що БПЛА настільки дешеві, що здатні ефективно подолати практично будь-які засоби оборони. Часто згадується так звана killzone — бойова зона глибиною близько 40 кілометрів уздовж лінії фронту, де дрони нібито атакують все і вся.

"Твердження про існування цієї смуги бойових дій правильне. Однак у загальній дискусії, а також у більшості репортажів передбачається, що в цій "зоні смерті" існує "однорідна" загроза.

Хоча, як зазначено на початку, різні погодні умови, пори року та заходи захисту призводять до загального коливання рівня загрози", — пояснив аналітик. Загалом дрони різних класів залишаються важливим інструментом сучасного бою, але вони не є "всемогутнім" засобом.

Їхня ефективність залежить від погодних умов, часу доби, ландшафту, логістики, майстерності операторів, рівня автоматизації та наявності контрзаходів.

Технологічний прогрес (включно з ШІ та ройовими можливостями) може змінити картину в майбутньому, однак фізичні та операційні обмеження збережуться, а розвиток засобів захисту буде йти врівень із наступальними можливостями.