Наступ РФ сповільнюється: чому під Кураховим і Великою Новосілкою ворогу стало важче

Судячи зі всього, командування противника вирішило ліквідувати Курахівський виступ (плацдарм) ЗСУ не одним потужним "ударом", а "рішити проблему" поетапно — шляхом "відрізання" від нього окремих "шматків". Мені на сьогодні поки не зовсім зрозуміла етимологія цього рішення.

Однак, очевидно, що не в останню чергу це пов'язано із наявністю певних обмежень щодо ресурсів та резервів у противника на цих напрямках, не дивлячись на те, що обидва ці напрямки на сьогодні явно у російського командування "в приоритетах".

А також, очевидно, протягом крайнього часу поступово зростає рівень спротиву передових підрозділів ЗСУ на цих напрямків, хоча він поки й не дозволяє повністю зупинити противника… *** Я не знаю, свідомо чи вимушено, але наступ противника, який мав усі перспективи перетворитися (розростися) у його оперативний успіх, зусиллями (рішеннями) російського командування почав протягом крайнього тижня "фрагментуватися" у якісь окремі тактичні завдання.

Про дійсні причини цього — доводиться тільки здогадуватись… Противнику ще вдається прориватись на тактичному рівні на якихось окремих ділянках та відрізках (іноді на достатньо "чутливих" для ЗСУ), але, як правило, це ВЖЕ виливається у "відтіснили на пару км", а ось оперативно-тактична "результативність" цих успіхів вже виглядає "достатньо дискусійною".

Робиться це все вкрай повільно, із чималою кількістю втрат. Противник повзе якимись "ривками".

Ще місяць тому ці "ривки" хоч були систематизованими, зрозумілими й вкладалися у якусь оперативно-тактичну логіку, прослідковувався задум, була очевидною наявність у противника якогось відповідного плану.

Але зараз я так сказати не можу… Наприклад, рішення російського командування стосовно подальших дій своїх флангових угрупувань (одному, очевидно поставлене завдання — "пробитися у Покровськ" замість "довороту" на південний захід, іншому — "взяти, нарешті, цю кляту Новосілку", а могли наступати на Розлив, тепер вже пізно) виглядають, саме з оперативно-тактичної точки зору, скажімо так, дуже й дуже суперечливими.

Інше зауваження стосується "подальших планів", на зиму. Очевидно, основну масу накопичених весною та на початку літа резервів та ресурсів противник нині застосовує на чітко визначених та обмежених напрямках.

Так би мовити, у сконцентрованому вигляді (це "Курська волость" та південно-східний "кут" фронту). На решті напрямків поставлене завдання — "наступать, опираясь на внутренние резервы".

Як на мене, не за горами момент, коли росіянам доведеться оцінити "результативність", а головне — подальшу перспективність активних дій на КОЖНОМУ з цих операційних напрямків, особливо у порівнянні із тими, де вони протягом літньо-осінньої кампанії наносили "головний удар", аби визначитись — куди далі, власне, доцільніше гатити ці самі "резерви та ресурси".

Й, у зв'язку з цим, зовсім не гарантовано, що "основними" залишаться саме нинішні — Покровський, Курахівський чи Времіївський.

Нагадаю, на відміну від чималої кількості наших вітчизняних експертів, які вважають, що "Путін, навіть не може сформулювати конкретних цілей війни", він насправді їх ВЖЕ окреслив (так, це ті самі "умови", за яких він згодний сісти за стіл перемовин), тобто — Крим та 4 області (повністю) — Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька.

Це і є його МІНІМАЛЬНІ результати війни, до яких він буде прагнути.

І саме вони будуть ВЖЕ визначати у стратегічному сенсі спрямованість, зміст та обсяг планування та організації дій російського війська протягом наступного етапу війни, на "нижніх" рівнях… Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.