Дрони — своїми руками та за свої гроші. Які проблеми постануть перед охочими допомогти ЗСУ

Не розповідав про це раніше. Особисто я пройшов курс, який розрекламував міністр цифрової трансформації (курс із самостійного виготовлення FPV-дронів — Ф. ). І хочу сказати наступне. З плюсів. Курс дійсно крутий. Якщо ви раніше не вміли паяти, то вам все на пальцях розповідають.

Тому особисто від мене дуже великий респект Марiї Берлiнськiй! З мінусів. Вам треба самостійно купити інструмент — десь 6–8 тис. грн. І ще 15 тис. грн на закупівлю одного комплекту для дрона. І тут починається найцікавіше.

Якщо ви купуєте комплектуючі в Україні, то рахуйте, що націнка з доставкою може бути на 20–30% дорожче. Тобто собівартість дрона буде не 15, а 18–19 тис. Якщо ви купуєте в Китаї через Аліекспрес, то буде дешевше, але там треба чекати десь 1 міс.

Однак, якщо вартість замовлення більше 150 дол. , то треба розмитнювати (нагадаю, що собівартість дрона — 300). Коли ж ви завозите комплектуючі, то маєте сплатити мито та ПДВ, що складе десь 30%.

Технічно, виробник дронів під час завезення комплектуючих може бути звільнений від сплати ПДВ та мита, але якщо він надасть підтвердження, що замовником буде державна установа — Міноборони чи інша структура.

Проблема тільки в тому, що для того, щоб отримати таке замовлення, то треба отримати щонайменше допуск до експлуатації — це спрощена процедура отримати держзамовлення.

І вона хоч і спрощена, але там є теж свої труднощі, як-от необхідність проходження випробування та бюрократичних нюансів. Ну і важливо сказати, що держава не закуповує у малих виробників маленькими партіями.

Тому будь-якому малому виробнику, який не має контракту з державою, під час закупівлі комплектуючих із Китаю доведеться влетіти додатково на мито та ПДВ. Тобто собівартість вашого дрона зросте ще на 30%. Далі. Після того, як ви зробите цей дрон, у вас є декілька варіантів.

Перший: ви можете віддати його безкоштовно. Простіше кажучи — задонатити. Технічно, ви також можете попросити своїх друзів і знайомих, щоб вони компенсували частину витрат. Проблема цього варіанту, що у вас не буде оборотних коштів.

Тобто, щоб зробити кожну нову партію дронів, треба знову збирати донати або знову тратити свої гроші. Другий варіант складніший, бо продати можна або волонтерським фондам, або державі. В обох випадках, вам треба цей дрон випробувати на полігоні і показати, що він вміє літати.

Окрім того, жоден великий волонтерський фонд чи державний орган не буде возитись, щоб купити один ваш дрон. Тому для того, щоб комусь продавати ці дрони, треба виходити на певні об’єми. Умовно кажучи: не менше 100 в міс. Щоб виробити 100 FPV в міс.

, то вам треба 1,5 млн грн на закупівлю комплектуючих. Чи багато в Україні людей, які можуть з шухляди дістати такі гроші? Маю сумніви.

Тому курс — це, звичайно, чудово, але він не враховує великої кількості простих виробничих проблем, які можуть виникнути перед будь-ким, хто хоче паяти дрони.

І саме тому міністру треба було б не хайпувати на волонтерських ініціативах, а вирішувати проблему більш комплексно… Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.