Найстаріша електрична батарея чи просто дивний артефакт: що таке Парфянська батарея (фото)

Електрика, революційна сила в нашому житті, має багату історію, наповнену науковими першопрохідцями. Проте серед багатьох дивовижних відкриттів один артефакт заінтригував дослідників: батарея, віком приблизно 2000 років, що належить до парфянського періоду (приблизно 150 р.

до н. е. — 223 р. н. е. ), пише Arkeonews. У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал.

Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки! Цей артефакт знайшли у 1936 році під час будівництва залізниці поблизу Багдада, що колись входив до складу Парфянської імперії.

Це глиняний глечик, наповнений розчином оцту, в якому міститься залізний стрижень, укладений у мідний циліндр. Така конфігурація генерує приблизно від 1,1 до 2,0 вольт електрики.

У 1938 році німецький археолог Вільгельм Кеніг дав перший опис глечика, зазначивши, що він нагадує електричну батарею. Згодом американський вчений Віллард Ф. М.

Грей відтворив пристрій, підтвердивши його електрохімічні можливості під час заповнення електролітом на зразок виноградного соку. Однак Друга світова війна завадила подальшим дослідженням. Справжня функція глечика залишається предметом наукових дискусій.

Дехто стверджує, що такі артефакти використовували як акумулятори, проте скептицизм зберігається, порушуючи питання про їхнє походження та призначення. На жаль, відсутність письмових свідчень та знищення іранських літературних джерел і бібліотек у VII столітті н. е.

залишає точну функцію цього артефакту оповитою таємницею. Головна теорія припускає, що глечики дійсно могли слугувати акумуляторами. Вчені припускають, що якщо це справді їхня функція, то вони використовувалися для гальваніки — техніки, яка досі практикується в Ірані.

Вона полягає в нанесенні шару одного металу (наприклад, золота) на поверхню іншого (наприклад, срібла). Щоб оцінити цю знахідку, варто звернути увагу на стародавніх єгиптян у 2750 році до нашої ери. Вони зафіксували свою першу зустріч з електрикою у вигляді електричної риби.

Електричні соми, яких називали "грозами Нілу", викликали здивування та інтригу. Через тисячоліття, у 500 році до н. е. , Фалес Мілетський відкрив, що під час натирання легких матеріалів об бурштин може виникати статична електрика.

Минуло майже 2 000 років, перш ніж Вільям Гілберт у 1600 році нашої ери серйозно дослідив статичну електрику. Раніше Фокус писав про гробницю невідомої цариці. Вчені відкрили архітектурне диво етрусків V століття до н. е. А також ми розповідали про таємниці Трафальгарської площі.