Продовження бійні: який внесок робить КНДР у російсько-українську війну

За даними Центру відкритих джерел, Північна Корея поставила в Росію до 5,8 мільйона артилерійських снарядів. Потенційно, це 40% російських боєприпасів, що показує, наскільки незаконна діяльність Північної Кореї продовжила війну.

У серпні 2023 року розпочався довгоочікуваний контрнаступ України, але російські вiйська були готові й чекали за щільними мінними полями, озброєні протитанковими керованими ракетами (ПТКР), боєприпасами для загороджень і підтримані великими угрупованнями артилерії та бойових вертольотів.

Така оборонна позиція виявилася занадто смертоносною для українських бригад, і контрнаступ не зміг забезпечити значущих територіальних успіхів, хоча й призвів до тимчасової зупинки російського наступу. Попри численні недоліки, російські лінії трималися.

Серед багатьох проблем — нестача артилерійських боєприпасів після того, як росіяни самі розстріляли мільйони снарядів, а Україна знищила ще тисячі внаслідок дальніх ударів.

У результаті боєприпаси та гармати доводилося концентрувати на пріоритетних напрямках, залишаючи інші ділянки фронту без ресурсів. Оборонна промисловість Росії намагалася задовольнити цю потребу, але на тому етапі війни вона не могла зробити що-небудь швидко.

Відповідь на цю дилему незабаром стала очевидною. У липні 2023 року президент Путін зустрівся з Кім Чен Ином, і супутникові знімки, проаналізовані RUSI в середині серпня, показали початок регулярних постачань.

Одночасно з цим 719-й артилерійський склад боєприпасів, розташований недалеко від Тихорецька, зазнав значного розширення: були побудовані нові приміщення для зберігання великої кількості боєприпасів.

Це стало кінцевим пунктом для мільйонів боєприпасів північнокорейської артилерії, які допомогли утримати російські війська у війні. До моменту закінчення наступу України в листопаді 2023 року ці нові приміщення вже заповнювалися, і війна вступила в нову фазу.

Відтоді обидві сторони зіткнулися зі снарядним голодом, який істотно змінив хід війни. Росія швидко спустошила частину своїх довоєнних запасів і зрештою була змушена змінити спосіб використання артилерії, зробивши більший акцент на керовані та навісні боєприпаси.

Однак російські частини стали залежати від постачань північнокорейських боєприпасів, які можуть становити до 40% від 14 мільйонів снарядів, випущених із серпня 2023 року.

Очевидно, що без північнокорейської підтримки російський снарядний голод був би набагато гострішим, а це означає, що незаконна діяльність Північної Кореї могла подовжити війну або навіть завадити Україні досягти більшого успіху.

В аналізі OSC використовувалося моделювання та супутникові знімки для оцінки кількості снарядів калібру 122 мм і 152 мм, які можуть перевозити виявлені російські танкери за один рейс. Спостерігачі змогли підрахувати та відстежити 64 рейси чотирьох суден із вересня 2023 року.

Передбачається, що під час цих рейсів доставлено щонайменше 15 800 стандартних морських контейнерів.

Зіставивши розміри російських ящиків із внутрішніми розмірами контейнерів ISO, OSC дійшов цифри від 4,2 до 5,8 мільйона боєприпасів, включно зі 122-мм і 152-мм артилерійськими снарядами та 122-мм ракетами.

Якщо прийняти 4 жовтня 2023 року за дату початку постачань і 18 квітня 2025 року за дату закінчення, то, згідно з аналізом OSC, Північна Корея могла поставити достатньо боєприпасів для російських підрозділів, щоб вони могли виробляти 7 400 пострілів на день.

Ця неповна оцінка показує, що Північна Корея поставила від 29% до 40% (з розрахунку 4,2 і 5,8 млн снарядів відповідно) від загальної кількості снарядів, випущених Росією від початку постачань у 2023 році.

Ці цифри не враховують удари України по російських арсеналах у вересні 2024 року, які знищили велику кількість північнокорейських боєприпасів, що призвело до тимчасового зниження кількості випущених снарядів.

Наприклад, унаслідок удару по Тихорецьку було знищено потяг, який перевозив приблизно 2 000 тонн боєприпасів, що може становити 24 000 152-мм снарядів.

Неможливо дізнатися, скільки снарядів вдалося знищити українцям, але навряд чи вони сильно змінили загальну картину, з огляду на масштаби постачань.

Якби Північна Корея взагалі не постачала боєприпаси, а загальна витрата скоротилася на 5,8 мільйона снарядів, то середньодобова витрата Росії знизилася б до 13 493 на день з нинішніх 22 729.

Це все ще більше, ніж в України протягом більшої частини розглянутого періоду, але не так вже й значно. Обстріли з такою швидкістю, ймовірно, зробили б багато наступальних операцій Росії у 2024 році набагато складнішими та дорожчими.

Це також могло обмежити масштаби наступальних операцій, які Росія могла зробити. Фактично, темп постачань вказує на те, що вони були приурочені до підтримки великих російських наступальних операцій.

Аналіз OSC показує, що з моменту початку постачань у вересні 2023 року російські кораблі в середньому здійснювали три постачання на місяць.

Однак у жовтні, листопаді та грудні було здійснено 18 постачань, причому сім постачань тільки в жовтні збіглися з початком широкомасштабного наступу з метою захоплення Авдіївки.

Ще 13 постачань у період із січня до березня 2024 року, мабуть, сприяли наступу Росії на Часів Яр, а також відновленню дій на Харківському фронті.

Продовження постачань, ймовірно, сприяло накопиченню запасів для підготовки до літніх боїв під Торецьком, Покровськом і протидії наступу України на Курськ.

У лютому 2025 року було зафіксовано чотири постачання, оскільки Росія готувалася до весняного наступу, про який нещодавно оголосив Генштаб України. Це була найбільша кількість щомісячних поїздок, спостережуваних ОСК з того ж місяця 2024 року.

Вплив постачань боєприпасів Північною Кореєю в Росію важко оцінити повною мірою. На стратегічному рівні очевидно, що країна-ізгой зробила значний внесок у загальні витрати Росії на боєприпаси, що, ймовірно, допомогло тій продовжувати воювати та підтримувати свої успіхи.

Терміни постачань також вказують на те, що вони стали ключовим чинником, що сприяє наступальним операціям Росії. Вплив на тактичному рівні також призвів до важливих для війни результатів.

Втрати українців зросли більш ніж удвічі, коли кількість артилерійських снарядів, якими вони могли стріляти, скоротилася теж удвічі, повідомив агентству Reuters у липні 2024 року старший офіцер українського Генерального штабу.

Відтоді людські ресурси стали критично слабким місцем для України, оскільки вона намагається утримати позиції та захиститися від більш численної російської армії.

Коли Росія поєднувала переважну вогневу міць із вищим співвідношенням військ, українці часто зазнавали поразки.

Таке поєднання сприяло падінню Авдіївки в лютому 2024 року; під час битви за Авдіївку Росія випускала дев'ять артилерійських снарядів на кожен снаряд, яким українці могли відповісти, і постійно перевершувала їх за чисельністю особового складу.

За Авдіївкою швидко сталося захоплення Росією Красногорівки та Очеретиного, а також розширення російських наступальних операцій на Харківському фронті в травні, що ще більше виснажило обмежені сили й боєприпаси України.

До жовтня 2024 року російські війська захопили місто Вуледар, піддавши його найінтенсивнішим бомбардуванням, яких коли-небудь витримувала досвідчена 72-га бригада України.

Постачання з Пхеньяна стали настільки критичними, що деякі російські підрозділи стріляють тільки північнокорейськими боєприпасами.

Проблеми України з живою силою посилюються тим, що Росія може випускати дедалі більше снарядів для підтримки наступальних операцій в умовах щораз вищих втрат, унаслідок чого до кінця 2024 року становище України загалом погіршилося.

У перспективі, судячи з наявних даних, як російські, так і північнокорейські заводи працюють над тим, щоб випускати більше снарядів, ніж будь-коли, водночас створюються нові виробничі лінії, а старі заводи працюють на максимальній потужності.

Ймовірно, буде зроблено певний акцент на поповненні запасів, але цілком логічно, що багато боєприпасів, що виробляються двома державами, будуть використовуватися в Україні.