By Victor Duda
Бої не вщухають ні на хвилину. Ворог прогнозовано намагається потужно атакувати в бік Сєверного з метою охоплення селища з двох боків. Але фактично йому доводиться штурмувати в лоб, адже на флангах він постійно має невдачу.
Так само в лобову ворог намагається прорвати нашу оборону в напрямках Степового й АКХЗ. За тиждень мав невеликі успіхи відносно масштабів наступальних дій, просунувшись до 1-1,5 км залежно від ділянки. Водночас ворог несе просто шалені втрати.
І наразі інтенсивність штурмів через це починає знижуватися. Але вони поки тримають резерви та не вводять їх у бій. Виникає така собі патова ситуація, коли о/с і техніки не вистачає, а задачі виконувати потрібно, і водночас резерви не кидають у бій.
Усе це змушує ворога ухвалювати складні рішення: Що вони оберуть, покаже час. А поки окупанти штурмують мʼясними хвилями та вистрілюють дуже багато БК, що не зовсім і відчувається це зниження інтенсивності. Нашим воїнам вдається стійко тримати визначені рубежі.
Авдіївка — це Україна! Була, є та завжди буде! Ворог повинен остаточно зламати об неї свої зуби. Іншого шляху немає. Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
