Остання осінь війни. Чому не варто сприймати те, що відбувається під Покровськом і Вугледаром, як катастрофу

Титанічні зусилля росіян призвели до просувань на всіх напрямках. Але, як запевняє військовослужбовець Кирило Сазонов, нічого катастрофічного не відбувається — ворог платить за свої успіхи занадто велику ціну, і натиск уже слабшає.

Друзі, у вихідні огляд відкладав з двох причин. Перше — напруження бойових дій було настільки сильним, що ситуація могла змінитися протягом кількох годин і написане втрачало сенс. Друга — повідомлення "з землі" були майже всі погані. Удари по тилу противника — блискучі.

На лінії бойового зіткнення — погано. Просто не було жодного бажання щось писати. Цієї ночі можна констатувати, що інтенсивність і кількість штурмів наших позицій пішли на спад.

І можна оцінити, що вдалося противнику за кілька днів повного напруження зусиль на всіх ділянках Фактично окупанти намагалися повторити або зробити вигляд, що зараз не осінь 2024 року, а весна 2022. Одночасно наступати скрізь.

Підтягнули резерви, підкопили бк і техніку — і ломанулися на штурми. Результати є практично скрізь. Навіть у Часів Ярі, де здавалося б, безнадійно вперлися в канал. Бої в Нью-Йорку найжорстокіші. Горить Торецьк.

Противник заходить у Пречистівку і просувається в районі Водяного. Більшості ці назви мало що скажуть, тому резюмую — Вугледар беруть у кліщі. Паршива ситуація. Штурмувати Покровськ сил немає, місто Селидове виявилося їм теж не по зубах.

Як я і писав тиждень тому, противник переносить зусилля на південь і рветься до Курахового. Проміжні етапи — Цукурине і Гострий. Там найжорсткіші бої. Ось тільки коли емоції йдуть і аналізуєш загальну ситуацію, трохи заспокоюєшся. Результати у них є, але дуже скромні.

Непорівнянні з вкладеними ресурсами. ЗСУ знову зірвали практично всі амбітні плани противника. Мінусуючи в критичну добу по 22 танки і півтори тисячі особового складу. Бої в Нью-Йорку? А всі пам'ятають, що ще недавно вони його повністю зайняли й це було правдою. Але. . .

тепер там знову бої. Ми повернулися. У Часику вони щодня переходять канал і закріплюються, це правда. Тільки через день це нові штурмовики і нові свіжі точки переходу. Котики з 24-ої вичищають їх до нуля. Щодня.

Хто пам'ятає, до якого вересня вони мали взяти Покровськ? І стаття в Таймс (передрукована всіма нашими каналами, блін) про те, що окупанти візьмуть Покровськ і підуть на Дніпро і Запоріжжя — не забули? Я голос тоді зірвав, доводячи, що Покровськ із Мирноградом їм не по зубах і ні про яке "далі на Дніпро" не йдеться.

Усе, вперлися. Ще маневрують, накривають із чого можуть, але вже усвідомили масштаб проблеми. Покровськ не по зубах. Доводиться шукати варіанти просування південніше. А південніше з Селидовим за два дні теж не склалося.

При тому, що туди відразу кинули цілий корпус і танкові сили окремо. Тож катастрофи немає. Противник уперся в Покровськ і Селидове, як ми і припускали ще два-три тижні тому. І змушений знову шукати шпаринку, щоб просочуватися. Це Курахове і Вугледар.

Там зараз найпекельніша, найпаршивіша ситуація. До Вугледара вони пробиваються з двох боків, а це загрожує логістиці й результат буде прогнозовано поганий. А щодо Курахового — проти нас плоский рельєф.

Саме містечко затиснуте між місцевою дорогою за якою водосховище і трасою на Запоріжжя. Втім, промзона ТЕС на березі та забудова можуть стати серйозною проблемою для наступаючих. Коротко все. Найближчий розвиток подій залежить від того, чи знайде противник нові резерви.

Щоб перекрити свої щоденні втрати та продовжувати тиск на цих напрямках з тією ж інтенсивністю. Удари наших дронів по тилах і ракет по складах і логістиці недалеко від фронту сильно ускладнюють їм завдання. І дефіцит людей, у сенсі, росіян, відчувається.

Десантуру з Краматорського таки повністю перекинули на Курську область. Остання осінь? Найжорсткіша, яка багато в чому стане визначальною. . . Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.