Нова війна Путіна. Захід чекає якоїсь катастрофи, щоби вийти зі сплячки

Здається, Заходу потрібен якийсь новий шок, щоби знову звернути увагу на Україну, нарікає політичний експерт Пол Тейлор у колонці для The Guardian.

Невже пробудити західних політиків від сплячки може тільки нова війна Путіна? У коридорах Брюсселя панує відчуття, що політична воля допомогти Україні здобути перемогу над російською агресією слабшає — по обидва боки Атлантики.

Один високопоставлений західний чиновник сказав мені, що може знадобитися "другий шок", подібний до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, щоб вивести західні країни із заціпеніння і підштовхнути європейців до радикальніших кроків зі зміцнення та інтеграції власної оборони.

Таким потрясінням може стати раптовий крах української фронтової оборони, ще одна різанина в стилі Бучі, влаштована російськими військами, або перемога Дональда Трампа 5 листопада. Будь-який із цих варіантів стане катастрофою для Києва.

Поки ж США зайняті своїми президентськими виборами та ескалацією війни на Близькому Сході, яка витіснила із заголовків новин наступальні дії Москви на Донбасі.

Франція відволікається на політичну і фінансову кризу, влада Еммануеля Макрона всередині країни та його вплив у Європі швидко слабшають.

Німеччина паралізована міжусобними чварами у своїй немічній трипартійній коаліції, яка може протриматися до загальних виборів, запланованих на вересень 2025 року, а може й не протриматися.

Велика Британія бореться з власними бюджетними проблемами, поки новий лейбористський уряд зосереджений на ремонті охорони здоров'я та громадських служб на тлі галасу в ЗМІ з приводу сумнівних подарунків від політичних донорів.

Тим часом вкрай праві, проросійські партії набирають сили на багатьох європейських виборах, зокрема й нещодавно в Австрії. У вересні Росія захопила більше української території, ніж за будь-який місяць з березня 2022 року.

Однак, попри поїздку Володимира Зеленського на Генеральну асамблею ООН і до Вашингтона, щоб презентувати "План перемоги" і попросити більше зброї та вільніші руки для її застосування на російській землі, увага Америки та Європи розсіялася.

Для Києва настали небезпечні часи, сповнені розчарування. Джо Байден, який дедалі більше перетворюється на "кульгаву качку", уникає будь-яких політичних кроків, які можуть підірвати шанси Камали Гарріс не пустити Трампа в Білий дім.

Це обмежує не тільки його можливості контролювати Ізраїль у його боротьбі з ХАМАСом, "Хезболлою" та Іраном, а й його готовність дозволити Україні завдати удару вглиб Росії ракетами, поставленими США, або європейською зброєю з американськими компонентами.

Байден, як і раніше, стурбований тим, що Володимир Путін може підняти ядерну ставку або вжити заходів у відповідь проти Заходу, які можуть розширити конфлікт і дати Трампу пропагандистський кийок, щоб бити демократів.

Велика Британія і Франція, які постачають Україні ракети класу "повітря-земля" Storm Shadow і Scalp, не можуть дозволити їх необмежене застосування проти російських тилових баз без "зеленого світла" США.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц продовжує ухилятися від поставок ракетного комплексу Taurus, який Київ давно просить використати для ураження російських ліній постачання і ракетних стартових майданчиків.

Небажання Шольца пояснюється передвиборчою позицією ("Альтернатива для Німеччини" і "Альянс Сахри Вагенкнехт" виступають проти війни), історичними причинами (його СДП завжди була партією миру) і побоюваннями накликати на Німеччину російську відплату.

У своїх прощальних промовах та інтерв'ю колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг публічно висловив жаль, що західні союзники не поставили Україні більше зброї до повномасштабного вторгнення Росії 2022 року, стверджуючи, що це ускладнило б наступ Москви і навіть могло б його стримати.

Це ретроспективний погляд, тим більше, що Столтенберг, як і раніше, не бажає засуджувати обережність США або відкрито виступати за глибокий удар. Генерал-майор у відставці Гордон "Скіп" Девіс нарікає на те, що "адміністрація Байдена знову і знову затягує час".

Виступаючи на засіданні Європейського політичного центру (EPC), присвяченому ситуації в Україні, він сказав, що Вашингтон переоцінив імовірність того, що Путін піде на ескалацію конфлікту, тому продовжував надавати Києву достатньо коштів, щоб утримати його на плаву, не даючи водночас засобів для досягнення перемоги.

Ми хочемо не "стільки, скільки буде потрібно", а "скільки б не знадобилося", — додав Девіс.

Чиновники ЄС бачать паралель між небажанням надати Україні допомогу, здатну змінити перебіг подій, і наполегливим опором великих європейських держав проти колективних позик і спільних закупівель зброї для зміцнення оборони України та власної.

Багато європейських країн спустошили свої потріпані запаси боєприпасів для постачання Києва і щосили намагаються розширити національну збройову промисловість або забезпечити поставки за кордон.

"На початку цього року, коли комісія опублікувала свою стратегію розвитку оборонної промисловості, був певний імпульс на користь посилення європейської оборонної інтеграції", — сказав мені один високопоставлений чиновник.

"Але після європейських виборів і політичних проблем у ключових столицях він згас". Тепер може знадобитися потрясіння, таке, як повернення до влади натовського скептика Трампа, щоб відновити енергію і спрямувати більше коштів на оборонні зусилля ЄС.

Якщо Гарріс переможе, є ризик, що столиці ЄС послаблять свої позиції та повернуться до опори на захист США, як це зробили деякі після перемоги Байдена над Трампом 2020 року.

Україна не може дозволити собі чекати такого "другого шоку", який вразив би західні уряди, оскільки її сили щодня стікають кров'ю у війні на виснаження із численнішим супротивником.

"Не можна очікувати, що Україна протримається ще 30 місяців, коли наша країна є полем бою і зазнає щоденних ударів", — сказав Микола Бєлєсков, старший аналітик Національного інституту стратегічних досліджень України, на тому ж засіданні EPC.

— "Чого ми не бачимо, так це довгострокової стратегії стійкої підтримки. В іншому випадку буде реалізовано сценарій перемоги Росії". Для європейських урядів, незалежно від їхніх внутрішніх труднощів, вибір має бути очевидним.

Підтримайте Україну рішучіше зараз, включно з можливостями нанесення глибоких ударів, або опинитеся в набагато гіршому стратегічному становищі наступного року, коли підбадьорений Путін буде переозброюватися для своєї наступної завойовницької війни.