Продавали екскаватори за безцінь, а тепер волонтери збирають на них гроші, — Дикий про фортифікації ЗСУ (відео)

У ЗСУ часто зустрічається радянська практика, коли "два солдати із будбату заміняють екскаватор", а це неприпустимо, бо окрім окопу вони вирити нічого не можуть. Звичайно, непрофесійно зробленні укріплення є ненадійними та, по суті, кустарщиною, каже військовий експерт.

Оскільки ніхто в Україні не розраховував на війну всі роки незалежності, то військова та інженерна техніка просто розпродавалась за копійки. Особливо це стосується інженерних машин та екскаваторів.

Не дивно, що зараз ті самі екскаватори тепер же приватних забудовників, куплені за безцінь, залучаються за гроші бюджету до будівництва оборонних споруд. Про це в інтерв'ю Фокусу заявив військовий експерт та ветеран АТО Євген Дикий.

На його думку, є дивною ситуація, коли згідно з законодавством у воєнний час дозволяється примусово залучати приватну техніку за для оборони країни, а цього не робиться.

Зараз волонтерам доводиться по всій країні збирати гроші на закупівлю екскаваторів для військово-інженерних підрозділів. "А ще великим питанням є проблема постановки завдань до спорудження фортифікацій в тому чи іншому місці, — зазначає Дикий.

— Виявляється, що розв'язання таких питань спущено на рівень бригади й саме бригада вирішує де і хто копатиме фортифікації та робить це власноруч".

Експерт зазначає, що у ЗСУ й досі часто залишається радянська практика, коли "два солдати із будбату заміняють екскаватор", а це неприпустимо, бо окрім окопу вони вирити нічого не можуть. Звичайно, непрофесійно зробленні укріплення є ненадійними та, по суті, кустарщиною.

"А найстрашніше, що ті бійці, які відступають під ворожим вогнем мають ще самі себе окопувати, — акцентує Дикий. — Але тут спрацьовую дуже потужна мотивація, бо якщо не будеш окопуватись, то не виживеш".

Звичайно є багато підрозділі та бригад, куди надається інженерна техніка і саме там ставиться задача на спорудження фортифікацій. Але командири таких підрозділів та бригад нічого не тямлять в інженерній справі, бо їх вчили іншого.

Ба більше, велика кількість комбригів та комбатів є навіть не кадровими військовими, а залученими із запасу, а вони не фахівці з фортифікації, зазначає ветеран АТО. "А ще у нас немає людини, яка б відповідала саме за фортифікації по всій лінії фронту, — каже Дикий.

— Бригада відповідальна тільки за свою ділянку у 10-12 км і більших компетенцій не має". За словами експерта, зараз вище бригади не має керівництва, хто міг би відповідати за фортифікації не тільки по всій лінії фронту, а хоча б у межах однієї області.

Теоретично це має робити ОВЦА — обласна військово-цивільна адміністрація, але вона настільки завалена своїми справами, в тому числі із забезпечення біженців, що на фортифікації не має часу.

"Звичайно, є командувач інженерними військами, але його задача полягає саме в забезпечені технікою та людьми, — відзначає експерт. — Але не він визначає, що і де треба копати чи споруджувати".

Ця так звана "лінія Суровікіна", що збудували окупанти, не даремно так називається, каже Дикий, адже саме Суровікін відповідав за весь напрямок і визначав, що, кому і де будувати.

"Проте в ЗСУ процес все ж таки налагоджується, бо до листопада 2023 року ми взагалі майже не окопувались, окрім дрібних ділянок зведених самими бійцями, — каже ветеран АТО.

— Зараз прикладаються всі сили до фортифікацій, адже кожен боєць і командир розуміє, що від цього залежить і життя солдатів і стримання ворога".

Нагадаємо, раніше у виданні The New York Times повідомили, що російські війська продовжують поступово досягати певних успіхів на Авдіївському напрямку. Серед причин дефіцит боєприпасів і зменшення західної допомоги. Але є ще одна причина — погані фортифікаційні споруди.