В ЗМІ з'явилася інформація, що Путін поставив перед російськими військами завдання відбити наступ українських військ на Курщині до 1 жовтня без передислокації сил із ключових ділянок фронту, а саме — з Покровського напрямку.
Думаю, що так воно і є — щоб спробувати забезпечити критичну перевагу на курському плацдармі, Кремлю треба десь знайти додаткову техніку, зброю та боєприпаси, а головне — особовий склад. Яких у нього зараз немає фізично.
А якщо зняти з ключових напрямків основні сили, то фронт там просто посиплеться. І не факт, що зберуть. Бо мало згребти строковиків та навіть продовжити оголошену в 22 році мобілізацію.
Спочатку треба, щоб "нарід-богоносєць" це мовчки проковтнув, не залупивсь на поганих бояр і не розбігся від військомів, а потім ще й підготувати ці залишки підлітків та алкашів до війни. Бо всі, хто міг та хотів, вже два роки воюють або звалили з країни.
Отже, з огляду на стратегію Путіна, завдання ЗСУ — продовжувати розширювати плацдарм на Курщині, Бєлгородщині та Брянщині, щоб збільшити потребу сил на цьому напрямку для противника, та, на жаль, вступити в бої безпосередньо за Покровськ та Мирноград і ув'язати в них ворога до зими.
За досвідом битви за Бахмут — завдання реальне. Бахмут стоїть на рівнині, Покровсько-Мирноградська агломерація оточена териконами та перетнутою місцевістю, оборону там можна тримати довго.
Я не маю доступу до інсайдів командування, просто намагаюся пояснити, що війна — це не перестрілка двох відділень або модні відосики з дронів. Це дуже складні шахи, де ціна перемоги або поразки — життя та смерть.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
