Танки стають марними: як уроки війни в Україні зруйнували військову доктрину

Військовий оглядач Девід Екс у колонці для The Telegraph відстежує історію американського легкого танка М-10 — досвід війни в Україні робить його якщо не марним, то вже не таким ефективним. . .

Армія США має довгу і тривожну історію з бронетехнікою, яку можна назвати "легкими танками", і ця історія ось-ось зіткнеться з уроками війни в Україні. Протягом 1960-х і 1970-х років армійські повітряно-десантні та легкі піхотні з'єднання покладалися на 17-тонний М-551 "Шерідан".

Якщо легкоозброєна піхота натикалася на ворожий бункер, який вони не могли підірвати, вони викликали "Шерідани", щоб ті випустили кілька 152-міліметрових снарядів — або, можливо, ракету, яку запускали з гармати.

"Шерідан" був досить легким, щоб його можна було скинути з парашутом і переплисти річки. Але він був складний, ненадійний і майже не мав броньового захисту — це була радше мобільна гармата, ніж танк.

Після доволі катастрофічного досвіду з "Шеріданом" у В'єтнамі армія поступово скорочувала кількість своїх М-551 у 1980-х та в 90-х роках і почала болісні спроби нарешті замінити вибагливі легкі танки новою "мобільною гарматою".

Перша спроба, бронетанкова артилерійська система М-8, провалилася через відсутність грошей у 1996 році.

На початку 2000-х років армія встановила 105-міліметрові гармати на деякі зі своїх колісних бронетранспортерів "Страйкер", але ці мобільні знаряддя були настільки ж ненадійні, як і старі "Шерідани", і зникли всього через кілька років.

З третьої спроби армія нарешті розробила функціональну мобільну гармату М-10 "Букер". Виробник транспортних засобів General Dynamics поставив перший із потенційно сотень М-10 у травні: нині вони проходять випробування у 82-й повітряно-десантній дивізії.

М-10 теж виглядає як танк, але ним не є. Так, у нього є гусениці, башта зі 105-міліметровою гарматою і броня для захисту чотирьох членів екіпажу. Але 46-тонній машині не вистачає вогневої потужності та захисту, які роблять М-1 "Абрамс" справжнім танком.

Замість того, щоб вести атаку, як це зробив би справжній танк, М-10 підтримує атаки. Якщо у піхоти виникнуть проблеми, їй на допомогу прийдуть М-10.

За даними армії, "Букер" "підтримує піхотне формування, забезпечуючи переважну вогневу міць і можливості ситуаційної обізнаності, які дають їм змогу уражати складні цілі та зберігати імпульс і свободу дій".

М-10 являє собою неймовірну модель і є довгоочікуваним рішенням багаторічної боротьби армії за заміну М-551. Але М-10 надходить на озброєння в складний момент — і, можливо, занадто пізно, щоб мати значення.

29-місячне повномасштабне вторгнення Росії в Україну перевернуло доктрину наземної війни.

Раніше армії планували зосередити сили на вигідних позиціях, прорвати оборону супротивника швидкою і потужною атакою, а потім увірватися в тил ворога, щоб швидко звільнити або захопити величезні ділянки території. М-10 відповідає цій концепції.

Він допомагає легкій піхоті проривати найстійкішу оборону противника. Але в Україні обидві сторони розуміють, що прорив стає дедалі малоймовірнішим і ризикованішим.

Ані перший наступ Росії, ані контрнаступ України торік не змогли прорвати і згорнути лінію противника так, як того вимагає теорія танкової війни.

Успішний наступ України на Херсон 2022 року не був класичним проривом: він стався внаслідок того, що російські штаби і склади постачання було знищено здалеку за допомогою нещодавно поставленої американської ракети GMLRS, чого росіяни не очікували.

Вважається, що повільні, "виснажувальні" бої, що включають безліч дрібних атак на широкому фронті, з більшою ймовірністю призведуть до перемоги у війні, хоча і через багато місяців або років.

Основна причина: недорогі дрони, які постійно перебувають над лінією фронту і начинені вибухівкою, можуть атакувати зверху в переважній кількості.

"На практиці це означає, що легше організувати масований вогонь, ніж наступ", — пояснив Алекс Вершинін у березневому дослідженні Королівського інституту об'єднаних сил у Лондоні.

"Глибокий маневр, що вимагає зосередження бойової потужності, більше неможливий, тому що будь-яка масована сила буде знищена вогнем із закритих позицій, перш ніж зможе досягти успіху в глибині".

У цю нову епоху дешевих і смертоносних дронів піхотний взвод із підтримувальним М-10 так само вразливий, як і взвод без М-10. Звичайно, нова мобільна гармата вирішує бойове завдання легкої піхоти, але вона вже не вирішує головної проблеми легкої піхоти.

Основна проблема — блокувати, засліплювати і збивати дрони, щоб піхота могла просуватися вперед, не будучи негайно знищеною повітряною атакою.

"Наземний наступ вимагає щільної захисної бульбашки для відбиття ударних систем супротивника", — пояснив Вершинін, додавши, що для цієї бульбашки необхідні системи протиповітряної оборони і радіоелектронної боротьби, включно з радіоглушниками для заземлення дронів.

Якщо армія США зможе оснастити свою легку піхоту системами протиповітряної оборони і боротьби з дронами, одночасно посилюючи її новими мобільними знаряддями, М-10, можливо, не будуть абсолютно марними. Але один М-10 коштує 12 мільйонів доларів.

Армія розраховує витратити мільярди доларів на сотні копій. На ті ж самі мільярди доларів можна було б купити багато дронів — і засоби захисту від дронів. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.