"Альтернативою було йти через мінні поля": 22-річний німець із ЗСУ розповів, як вижив під час обстрілу

І, попри те, що не був якимось чином особисто пов'язаний з країною, коли російські танки вранці 24 лютого вперше перетнули український кордон, а ракети почали обстрілювати Київ, він вирішив вирушити в Україну. Про це пише Euronews.

На початку повномасштабної війни Рубен ще не був підготовленим парамедиком, і знадобився ще рік, щоб знайти організацію, якій, як йому здавалося, можна було довіряти. Згідно з початковими планами, він мав опинитися в Дніпрі, але підрив Каховської дамби все змінив.

"Плани змінилися, коли було підірвано Каховську греблю. Замість цього я попрямував на південь і зустрівся зі своєю командою. Після цього була моя перша місія", — пояснив він. Групу бійців ЗСУ швидко виявив російський дрон. "Потрапило в блокпост за 200 метрів від нас.

Єдиною альтернативою було йти мінними полями <. . . > Російська розвідка точна — їхні дрони можуть виявляти транспорт за кілька кілометрів. Щойно щось рухається, вони відкривають вогонь", — зазначив доброволець із Німеччини.

Щоб залишитися неушкодженою, групі довелося чекати затишшя між обстрілами. "Ми рахували постріли та відзначили патерн — не тривалий вогонь, а тактичні залпи. Під час чергової перерви в 30-40 секунд ми вирішили рухатися", — пригадав він.

Рубен ніколи не планував залишатися в Україні надовго. Зазвичай його поїздки тривали від трьох до шести тижнів. А своє перше повернення додому він описав як "напружене".

"Коли виїжджаєте з України, одразу ж помічаєте відмінності: немає блокпостів, розмов про війну і відчуття, що щось може статися", — додав боєць. Через деякий час на стрілецькому фестивалі в Німеччині його охопила паніка.

"Занадто багато людей, занадто голосно, ніякого контролю". В Україні велике скупчення людей часто таїть у собі загрозу, вони стають цілями російських атак, додав він. Влітку 2023 року він повернувся в Україну вдруге, вже у складі іншої НУО, що працювала на сході країни.

22-річному німцеві було складно звикнути до того, що місця, які під час своєї першої поїздки він вважав відносно безпечними, тепер уже були на передовій лінії. "Що мене здивувало, так це люди, яких я зустрічав. Дітям у селах роздавали цукерки.

Не знаю, яка їхня доля, і це мене хвилює", — пояснив він. Особливо йому запам'яталася маленька дівчинка в одному з сіл. Вони не говорили однією мовою, але разом малювали крейдою на асфальті.

"Я все ще бачу цю шести- або семирічну дівчинку, яка зіщулювалася щоразу, коли гримів вибух. Вона нічого іншого в житті не знала", — сказав він. За його словами, він намагався дізнатися, де вона зараз, але подібних історій дуже багато, легко збитися з рахунку.

Для Рубена це фундаментальний приклад несправедливості. "Вона нічого поганого не зробила. Вона просто грала і водночас їй доводилося страждати", — пояснив він. Нагадаємо, що Україна і РФ провели обмін полоненими: додому повернулися 277 українських бійців.