Життя після обвалу. Чому економіка України не зростає так, як це зазвичай буває в роки війни

Але я б і це зростанням не називав, а лише вкрай повільним відновленням після катастрофічного обвалу на 28% у 2022-му році.

Поки на ВВП у нинішніх цінах у розмірі 10 трлн грн не вийдемо, говорити про зростання безглуздо — це просто відновлення після обвалу і низька статистична база порівняння (випускали один трактор, почали виробляти два — зростання 100%).

Але ефект низької бази порівняння вже вичерпується. А взагалі, немає нічого дивного в падінні економіки в перший рік війни, до якої не готувалися. Тим паче, при втраті територій і частини населення. Наприклад, ВВП СРСР у 1942 році впав на 30%.

Зате соромно не рости з темпами 10-15% у наступні роки війни, як це робили всі учасники антигітлерівської коаліції: той же СРСР зростав і на 20% на рік. Саме тому Другу світову війну ті країни завершили зростанням (США), в нуль (Британія), з невеликим мінусом (СРСР).

Чому у нас немає кореляції між величезними державними витратами, зокрема й на оборону, і темпами економічного зростання? Де ефект мультиплікатора, коли одна нова гривня держвидатків дає 4-5 грн нового ВВП і 1,5 грн нових податкових надходжень до бюджету? Коли економіка мультиплікується в зростання на кожному колі державних витрат.

Якщо за таких держвитрат у вас темп зростання 2,5% після падіння на 28% — значить, потрібно щось змінювати в консерваторії.

Тут усе зрозуміло: буде і 100%, і вище, якщо не провести списання хоча б 50% боргу (з урахуванням того, що потреба в зовнішньому фінансуванні залишатиметься на високому рівні ще років п'ять мінімум).

Щоправда, є варіант — запустити економіку і скоротити потребу в кредитах, але тут дивись пункт 1. Показник інфляції у нас — це така, як писав Кант, "річ у собі". Те, що треба купити, зростає в ціні двозначними темпами, але загалом по лікарні температура 36,6.

Одержимість НБУ інфляцією — це як критика потворного костюма: "- Особисто я пришивав ґудзики, претензії є? — Ні, пришиті намертво".

Хоча зрозуміло, що за такої монетарної політики і за відсутності політики промислової, у нас і борг буде під 100% ВВП, і темпи зростання економіки — 2,5% замість 7-8%. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.