В обох випадках триває бій за національну ідентичність, за визнання того, що українці і росіяни, так само як Азербайджан і Росія — різні народи, різний простір… Антиросійський демарш Азербайджану. Або чому це наша війна також.
Відразу після першої перемоги Баку в Карабаській війні одна азербайджанська дипломатка мені сказала: "Вы думаете, мы любим русских? Конечно нет, но мы решили их танцевать. И перетанцевали. Мы просто умеем ждать". Але це було давно.
Хоча й про недавні події мало вже хто памʼятає. Зараз вже більшість забула, що нинішній виток загострення стосунків Москва-Баку розпочався в той момент, коли над Чечнею, росіяни збили азербайджанський літак і не дали йому приземлитися в Росії.
І навіть не в цьому була проблема. А в тому, що Путін вирішив не вибачатися. Він звик, що перед ним танцюють. А те, що світ змінився, він не помітив.
Точніше, може й помітив, але вибачитися — це означає визнати рівність "кавказьких татар" (так імперія називала азербайджанців) рівними собі. А це неможливо. Неможливо, бо тоді треба визнавати рівність українців, білорусів, казахів, а потім і башкирів, тувинців та чукчів.
Але в Путіна цугцванг. Визнати когось рівним росіянину він не може. Точно так він не може і покарати економічно Баку, бо він аж надто залежний від Анкари. Але це не найголовніше. Наша війна — це не тільки й не стільки війна за території, скільки за визнання нас іншими.
І те, що зараз робить Баку, те як Пашинян садить вірменського Іванішвілі — це частинки куди складнішого процесу. Процесу примушування Путіна (колективного Путіна) до визнання того, що українці, казахи, вірмени, азербайджанці, якути інгуші та росіяни — різні народи.
Всі права захищені IN-Ukraine.info - 2022