Маємо зробити все, щоб пункт Формули миру щодо повернення всіх полонених і депортованих був реалізований – звернення Володимира Зеленського до учасників Міжнародної платформи за звільнення незаконно утримуваних РФ цивільних осіб

На сьогодні ніхто ще не може сказати точно, скільки наших громадян – дітей і дорослих, воїнів і цивільних – утримують у російському полоні, у російській депортації, у таборах, скільки наших там – у тюрмах цієї держави-терориста.

Але кожен із нас може й повинен говорити абсолютно точно й конкретно: ми маємо робити максимум, щоб повернути всіх цих людей додому, в Україну.

Я щасливий щоразу, коли це вдається, коли українці й українки повертаються, коли їх зустрічають тут із нашим прапором нашої держави, на нашій землі. Зустрічають їхні рідні, близькі. Це дуже важливо.

Повернення з путінської Росії в Україну – це справді повернення з обіймів смерті. Кожен бачив, який вигляд мають наші люди після російського полону, після всіх цих страшних знущань. Кожен знає, про що свідчать наші люди, про які звірства вони розповідають.

І світу відомо, з якою жорстокістю в Росії намагаються сховати правдиву інформацію про полонених українців та привчити вкрадених з України дітей… Привчити їх до ненависті – до ненависті саме до їхнього дому. Час дуже дорогоцінний.

І що довше перебувають наші люди в російській неволі, то складніше їм потім буде повертатися до нормального життя.

Ми маємо зробити все можливе, усе неможливе, щоб цей пункт нашої Формули миру, а саме – повернення всіх полонених і депортованих, – щоб усе це було реалізовано без будь-яких умов, без будь-яких винятків.

Я дякую всім нашим посадовцям, нашим друзям, партнерам, усім нашим інституціям, які працюють заради повернення українців. Кожному міжнародному посереднику окремо хотів подякувати – державам і лідерам – за результат.

Дуже важливо ні про кого не забути та знайти абсолютно всіх. Усіх цивільних, усіх наших дорослих, дітей, усіх наших кримчан – усіх, абсолютно всіх. Військових, цивільних людей.

Депортованих і кримських політв’язнів, про яких ми зараз дивилися такий чутливий ролик… Нарімана Джеляла. Дуже важливо не забувати їхніх прізвищ. Я вдячний за те, що ви нагадуєте про це й про цих людей.

І Леніє Умерову, Владислава Єсипенка та багатьох-багатьох інших, хто справді боровся й бореться. Хоч би де ці люди були – на свободі чи за ґратами, – вони борються реально, борються за Україну. Вивезені сім’ї, зокрема з Херсонщини.

Вивезені сімʼї, зокрема із Запорізької області… Усіх треба знайти й повернути. І обов’язково треба притягти до відповідальності Росію, кожного воєнного злочинця, усіх причетних до депортації наших людей, причетних до знущань із полонених.

Вже є вагомі юридичні кроки Міжнародного кримінального суду. Є наша спільна робота з багатьма націями та міжнародними організаціями, які допомагають.