Даремна 155-та бригада: у чому головний висновок зі скандалу з новим підрозділом ЗСУ

Головне питання для нього — навіщо створювати підрозділи з нуля, якщо через це потім ми втрачаємо цілі зони на фронті? У черговому "шкандалі", з якого розпочався новий рік, під назвою "справа 155-ї омбр", особисто у мене викликають певні запитання не самі оприлюдненні "особливості" підготовки та використання бригади на фронті (на жаль, це сьогодні — достатньо розповсюджена практика)… А взагалі, доцільність її формування "з нуля", в умовах гострої нестачі особового складу, ОВТ та інших матеріально-технічних ресурсів у вже розгорнутих бригадах, які ВЖЕ введені (або були введені) у бій.

Серйозно? Бригада під номером — 155? Навіть якщо допустити, що нумерація частин та з'єднань в ЗСУ наскрізна, а також, існує гостра потреба у стратегічних й оперативних резервах.

Тому, хто так чи інакше займався організацією та плануванням дій реальних військ, добре відомо — поява на мапі з обстановкою нових (додаткових) "геометричних фігур", які позначають формування зі статусом, скажімо так, "умовно боєздатні", жодним чином не здатна суттєво вплинути на покращення РЕАЛЬНОЇ обстановки.

Скоріше, вони її погіршать… Навіть якщо допустити, що існує якийсь "визначений комплект військ", що власне й веде бойові дії на ЛБЗ, а також створена В ЙОГО СКЛАДІ резервна частина військ, яка, за потреби — або нарощує на тому чи іншому напрямку вже розгорнуте угрупування, або "ротірує" формування, які потребують відновлення рівня боєздатності, не може зростати безцільно та безкінечно, поглинаючи людей та ресурси, які вкрай потрібні для утримання ЛБЗ.

Це ж добре відомі аксіоми планування. Для чого формувати "умовно боєздатні" резерви "з нуля", якщо, образно кажучи, "прой…на" тактична, а то й оперативна зони? Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.