Кінець ери Путіна. Що чекає на Росію після поразки у війні з Україною

Андерс Аслунд Американський економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council Невідомо ще, як закінчиться війна, але вже цілком очевидно, що вона стала катастрофою для Росії загалом і для Путіна особисто Володимир Путін відмовляється визнати поразку в Україні.

21 вересня він оголосив про плани часткової мобілізації, водночас пообіцявши анексувати ще більше української території, пригрозивши захистити свої «придбання» ядерною зброєю.

Цей останній прояв сили не може приховати похмурі реалії вторгнення Путіна, яке стрімко розвалюється.

Через сім місяців після того, як російські танки вперше перетнули український кордон, його виснажена і глибоко деморалізована армія засіла в обороні, і військова ініціатива остаточно перейшла до українців.

Відео дня Невідомо ще, як саме закінчиться війна, але вже дуже очевидно, що вторгнення в Україну стало катастрофою для Росії в цілому і для Путіна особисто.

Це звело нанівець прогрес, досягнутий у РФ за першу декаду його керівництва, і безжально оголило численні прорахунки його 22-річного правління. Путін давно мріяв посісти своє місце серед титанів російської історії.

Натомість він тепер виглядає приреченим запам’ятатися як один із найгірших правителів країни. Важко переоцінити негативний вплив Путіна на Росію та міжнародну спільноту загалом.

Він розв’язав низку безпричинних воєн, пригнітив особисті права та свободи всередині самої Росії, він виростив культуру ксенофобії і відрізав росіян від розвиненого світу, він зупинив розвиток російської економіки та поклав край модернізації країни, і він поширив у світі інформаційну епідемію фейків та брехні.

Для росіян, які мріють про повернення до імперської величі, найбільшим злочином Путіна є його бездарне вторгнення в Україну. Для Росії принизливі військові програші не вперше.

За останні два століття особливо виділяються чотири поразки: Кримська війна (1853−1856), Російсько-японська війна (1904−1905), Перша світова війна (1914−1917) та Афганська війна (1979−1988). Втішно, що за всіма чотирма поразками були періоди лібералізації.

Після Кримської війни цар Олександр II скасував кріпацтво на всій території Російської імперії. Поразка у російсько-японської війни призвела до створення Думи, тоді як передчасний вихід Росії із Першої світової ознаменував перші в історії країни демократичні вибори.

Тим часом провал в Афганістані став суттєвим фактором розпаду СРСР. Хоча песимісти передбачають, що після Путіна прийде ще більший тиран, історія Російської імперії засвідчує про те, що військова поразка, ймовірно, призведе до послаблення авторитарних інстинктів Росії.

Важко уявити, щоб Путін пережив війну в Україні. Вторгнення, щодо якого він так необачно віддав наказ, зруйнувало російську армію і зробило його країну світовим ізгоєм, натомість не домігшись нічого. Війна також призвела до різкого погіршення становища у країні.

Повторюючи найгірші ексцеси Сталіна та Гітлера, Путін зробив нормою геноцид українців і зробив це повсякденною темою обговорення на російському телебаченні.

Тим часом, як зазначають першокласні журналісти-розслідувачі Андрій Солдатов та Ірина Бороган, його служба безпеки ФСБ дедалі більше нагадує страшну епоху радянської НКВС.

Путін вплинув на міжнародні відносини Росії, що виходить далеко за межі наслідків вторгнення в Україну. Його довгий список невиконаних обіцянок та безсоромної нечесності змушує інших світових лідерів дедалі більше побоюватися мати з ним справу.

Дехто тримався довше, ніж інші, але навіть терплячі лідери Франції та Німеччини, здається, тепер дійшли висновку, що слова Путіна нічого не варті.

Зниження статусу російського імператора на міжнародній арені було продемонстровано в Узбекистані на нещодавньому саміті Шанхайської організації співробітництва. Колись Путін був відомий тим, що змушував чекати на багатьох найвизначніших державних діячів світу.

Однак у Ташкенті на нього змусили чекати президенти Азербайджану та Киргизії. Єдині політики, які почуваються комфортно в його компанії, — це представники інших режимів-ізгоїв, як-от Іран та Північна Корея.

Правління Путіна також погано позначилося на російській економіці. Під час перших двох президентських термінів тривалі реформи Гайдара-Єльцина та високі ціни на енергоносії створили хибне враження розумного економічного управління. Це була лише ілюзія.

Російська економіка перебуває у стані стагнації з 2014 року та нині занепадає. Найоптимістичніші офіційні прогнози дають 6% зниження у 2022 році та відсутність підйому протягом десятиліття.

Ресурсної бази Росії, яка не має собі рівних, достатньо, щоб зробити її найбагатшою країною на планеті. Натомість Путін заблокував модернізацію і поставив Росію на повну залежність від експорту її природних ресурсів.

Навіть за офіційними даними, реальний дохід у Росії в період з 2014 по 2020 рік впав на 10%. Замість того щоб відкрити країну та диверсифікувати економіку, Путін своїми війнами та репресивною внутрішньою політикою ізолював Росію та відлякнув іноземний бізнес.

Це призвело до витоку найкращих умів Росії, при цьому офіційні дані показують, що понад 400 тис. людей залишили країну у першій половині 2022 року. Багато хто з тих, хто «проголосував» ногами, належать до добре освічених і заповзятливих верств суспільства.

Єдина економічна проблема, яка, здається, справді цікавить Путіна — це багатство його друзів та сім'ї. Він не доклав жодних зусиль, щоб приборкати масовий відтік капіталу з Росії, можливо, тому, що більша частина цього відтоку пов’язана з ним або його союзниками.

Поки зарплати пересічних росіян заморожені, члени близького оточення Путіна накопичили величезне багатство. Хоча офіційних даних не існує, давно подейкують, що сам Путін є одним із найзаможніших людей у світі.

Катастрофічні наслідки рішення Путіна вторгнутися в Україну допомогли пролити невблаганне світло на час його правління, що залишився. Він завдав величезних збитків Росії, різко підірвавши довіру до країни у міжнародних справах.

Росія сьогодні помітно більш ізольована та менш вільна, ніж на початку його правління, 22 роки тому. Це суспільство, загнане в хибне бачення минулого і відкрито вороже до більшої частини сучасного світу. Така ось спадщина Путіна.

Єдина сфера, де Путін справді досяг успіху, — це створення пропагандистської машини світового класу. Але навіть вона не може завжди приховувати його провали.

Якщо війна в Україні справді програна, то лише питання часу, коли російська громадськість вимагатиме покласти край дискредитованій ері Путіна. Переклад НВ НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Андерса Аслунда.