Знеструмити Росію: що буде, якщо надути кулю воднем і запустити її поблизу російського кордону

Наприклад, "дріт" — це звичайний дріт товщиною 1,6 мм, який звисав із низької кулі і замикав лінії електропередач". Думка.

А ви знаєте, що якщо надути кульку воднем і запустити її десь недалеко від кордону в Чернігівській, Сумській, Харківській областях, то кулька ця полетить углиб Росії? А якщо запустити з узбережжя Британії, то полетить у бік Німеччини.

Надсекретна повітряна операція під кодовою назвою "Outward" розпочалася 20 березня 1942 року. Цього дня спеціальний загін Королівських ВМС Великої Британії запустив перші дві сотні повітряних куль у бік материка, що окупувався Німеччиною.

Щодня з території гольф-клубу у Філікстоу запускалося по 200-300 аеростатів. У липні 1942 року недалеко від Дувра було відкрито другий стартовий майданчик, а потім і третій у Вексхемі.

До кінця 1942 року кількість запусків аеростатів досягла майже 2 000 на день, які запускалися протягом трьох-чотирьох годин. Повітряні кулі з латексу мали діаметр приблизно 2,4 м і вантажопідйомність 8,4 кг, оснащувалися простим механізмом синхронізації та контролю висоти.

Було створено кілька конструкцій корисного навантаження, які назвали "дріт", "пиво", "желе", "шкарпетки", "лимон" та "джем". "Дріт" — це звичайний дріт товщиною 1,6 мм, який звисав із кулі, що низько летить, і замикав лінії електропередач.

"Пиво", "желе" та "шкарпетки" були запальними боєприпасами. "Пиво" являло собою бляшаний контейнер, в який укладалося 7-8 пляшок-гранат, начинених білим фосфором і спеціальним хімічним запалювачем.

"Желе" являло собою банку, наповнену запальною сумішшю — напалмом у вигляді колодця. Кожна банка містила 4,5 літри суміші та була оснащена інерційним запальником, який спрацьовував під час зіткнення із землею чи іншою перешкодою.

"Шкарпетка" — справді була схожа на полотняну шкарпетку, наповнену запальним матеріалом вагою приблизно 2,7 кг. Кожна повітряна куля могла нести три "шкарпетки".

"Лимон" був невеликим фугасом, а "джем" був пропагандистським навантаженням із листівок, що розкидаються над німецькою територією. З 20 березня 1942 року по 4 вересня 1944 року британці запустили у бік Німеччини 99 142 повітряних куль.

З них 54 тисячі були оснащені "дротом", 26 тисяч — "пивом", 7 тисяч — "желе", 10 тисяч — "шкарпетками", 1,5 тисячі — "лимоном" і "джемом". З березня 1942 до кінця січня 1943 року було зафіксовано 520 серйозних аварій на німецьких високовольтних лініях.

В окупованій Франції було зареєстровано 4 946 випадків перебоїв з електропостачанням. Найбільшого успіху досягли 12 липня 1942 року, коли повітряна куля, озброєна "дротом", зачепила високовольтну лінію біля Лейпцига, що призвело до руйнівної пожежі на електростанції в Белені.

Збитки, завдані аеростатами економіці Німеччини, становили майже 100 мільйонів рейхсмарок, або 10 мільйонів фунтів у тодішніх цінах. Танк PzKpfw V "Пантера" коштував тоді приблизно 117 тисяч рейхсмарок, а винищувач Bf. 109С — майже 210 тисяч.

Для британців же запуск одного аеростату коштував півтора фунти. Так, уся програма аеростатних бомбардувань коштувала Великій Британії менш ніж 100 тисяч фунтів.

Тобто кожен вкладений фунт в операцію "Outward", приніс до 100 фунтів завданих збитків противнику, вийшовши в лави найбільш економічно результативних військових проєктів того часу.