"Насильство було незмінним": жителі пустелі Атакама воювали одне з одним 10 000 років (фото)

Суспільства мисливців-збирачів, що населяли пустелю Атакама на півночі Чилі, не насолоджувалися спокійним співіснуванням, як показали нещодавні дослідження.

Жителі регіону зберігали традиційний спосіб життя, зосереджений на рибальстві, полюванні та збиральництві, протягом 10 000 років уздовж посушливого узбережжя на півночі Чилі.

Це надало науковцям унікальну можливість ретельно вивчити еволюцію моделей міжособистісного насильства в цих стародавніх суспільствах, пише IFLScience. У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал.

Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки! Під керівництвом Вів'єн Стенден з Університету Тарапака, Чилі, дослідницька група застосувала комплексну методологію дослідження.

Їхній підхід охоплював сфери біоархеології, геоархеології та соціокультурного аналізу, включаючи такі елементи, як наскальні малюнки, зброя та конфігурації поселень, щоб розкрити суворі реалії, з якими стикалися ці давні мешканці.

Дослідницька група ретельно оцінила рештки 288 дорослих людей, що датуються періодом від 10 000 років тому до 1450 року нашої ери. Їхньою метою було виявити будь-які ознаки травм, що вказують на міжособистісне насильство.

Крім того, вони провели дослідження для виявлення ізотопів стронцію (Sr), так визначивши, чи належали люди до місцевих або немісцевих груп. Одночасно вони провели комплексний аналіз зброї та зображень битв, що містяться в наскальних малюнках.

Результати цього дослідження стали приголомшливим одкровенням: "насильство було незмінним протягом 10 000 років, протягом яких ці групи жили без контакту із західним світом".

Дослідницька група сформулювала свої висновки так: "Сліди смертельного та несмертельного насильства на кістках і м’яких тканинах, використання зброї та зображення наскального мистецтва підтверджують думку про те, що населення стикалося з конфліктами та напругою, які іноді вирішувалися насильницькими методами".

Хімічний відбиток стронцію (Sr) в організмі досліджуваних осіб підтвердив, що ці конфлікти і сутички відбувалися переважно в межах місцевих груп. .

Хоча частота випадків жорстокості демонструвала відносно стабільну динаміку з часом, характер цього насильства зазнавав коливань. Зокрема, під час періоду становлення (1000 р. до н. е. — 500 р. н. е.

) спостерігався сплеск насильства зі смертельними наслідками, що відображає тенденції, виявлені в інших дослідженнях в Андському регіоні. І навпаки, нелетальне насильство мало незначну тенденцію до зниження протягом усього хронологічного спектра.

Щоб з'ясувати цю схильність до насильства, дослідники запропонували кілька правдоподібних пояснень.

Вони припускають, що відсутність централізованих політичних структур у цих суспільствах могла спричинити напруженість, особливо з огляду на їхню організацію в менші, тісно згуртовані групи.

Іншим фактором, що сприяв цьому, могла бути конкуренція за обмежені ресурси в суворих умовах пустелі Атакама. Нарешті, починаючи з періоду становлення, не можна скидати з рахунків можливість конфліктів між рибалками та їхніми близькими колегами — фермерами.