Путін не хоче миру: як це використати Україні та з ким бути в союзі

Річ у тім, що чи не вперше за останні 80 років великі прошарки європейських та американських еліт починають усвідомлювати: саме існування Росії в її нинішньому форматі є загрозою.

Після введення і потім відкладення мит Трампом прискорився процес спроби створення двополярного світу. Головна відмінність від 1945 року, як би це парадоксально не звучало, — слабкість двох гегемонів.

Власне, саме прискорення процесів потрібне і США, і Китаю (точніше, Китай прийняв виклик з прискорення), щоб спробувати подолати цю слабкість. А подолати її можна на сьогодні виключно одним способом: створивши більші економічні союзи навколо себе.

Концепція обох гегемонів кардинально протилежна: США пропонує дружбу через пільговий доступ до глобального супермаркету (свого ринку). Китай пропонує інвестиції в логістику та інфраструктуру для того, щоб розширити ринок збуту для своїх виробників.

Загалом, обидві моделі робочі, бо вони дають наступні важливі для еліт своїх союзників (і не тільки) преференції: Отже, що ми маємо "на виході" зараз? Насамперед треба говорити про те, що нова модель світобуття лише створюється (і не факт, що буде створена у відносно короткий проміжок часу).

Нагадаю, головна проблема цієї моделі — слабкість гегемонів. По-друге, зараз іде "війна" не за третій світ, а за країни-регіональні лідери. Той, хто перетягне на свою сторону більшість з них, отримає часовий лаг для свого укріплення.

Давайте згадаємо, що найменші мита отримали, до прикладу, Туреччина та Єгипет. І логіка тут не лише в економічних питаннях, але й в питаннях безпеки, потужності армій та амбіцій самих країн.

По-третє, і я не стомлюся про це говорити, ключовою "точкою напруги" стала Європа, яка є головною в тому значенні, що той, хто отримає її в союзники, отримає вагомі економічні переваги.

І саме тому переговори в трикутнику Украіна-США-ЄС стають важливішими для нас, ніж переговори Україна-США-Росія (тим більше, що Росія, де-факто, вийшла з цих переговорів).

І, по-четверте, вихід Росії з переговорів відкриває для нас вікно можливостей в тому плані, що чи не вперше за останні 80 років великі прошарки європейських та американських еліт починають (почнуть) усвідомлювати, що саме існування Росії в її нинішньому форматі є загрозою, особливо, якщо вона є частиною "китайського світу".