Почали бити частіше: як змінилася тактика ракетних ударів РФ у першій половині червня

На початку червня росіяни стали частіше завдавати ракетних ударів по території України. Військовий оглядач Олександр Коваленко аналізує напрям цих ударів, номенклатуру ракет та тенденції кремлівського терору.

У першій половині червня 2024 року російські окупаційні війська вже провели чотири ракетні атаки, що за своєю частотою значно відрізняється від показників минулих місяців.

Чи це свідчить про те, що командування РОВ для ударів по Україні обрало нову тактику, чи причиною таких змін може бути щось інше? Розберімося.

Але спочатку варто згадати про те, які засоби та в якій кількості, а також як часто Росія застосовувала по нашій країні за ці два тижні. Основні удари завдавалися 1, 7, 12 та 14 червня.

Якщо впродовж попередніх місяців між атаками витримувалася пауза тиждень-півтора-два, то у червні пауза скоротилася до 2-5 днів.

За номенклатурою застосованих засобів: Наймасштабнішим за кількістю використаних окупантами засобів ураження був удар 1 червня, коли тільки ракет було застосовано 54, а дронів камікадзе Shahed-131/136 – 47.

І після цієї атаки почалося частіше застосування, але з набагато меншим боєкомплектом.

Наприклад, 7 червня ворог запустив лише п’ять ракет Х-101/555/55, а 12 червня ракетна компонента складалася із шести засобів ураження різного типу й одного – невстановленого типу, що влучив по адміністративній будівлі та житловій забудові у Кривому Розі, і це спричинило численні жертви серед мирного населення.

У ніч проти 14 червня було застосовано сумарно 14 ракетних засобів ураження та 17 дронів-камікадзе. Основним напрямком для удару була Хмельницька область – Старокостянтинів.

Найчастіше ракетного терору зазнавали Дніпропетровська та Миколаївська області, а потім Харківська та Одеська. Причому це стосується як одиничних ударів, так і масованих/з обмеженим боєкомплектом.

Останні мали суворо визначену й незмінну мету – ураження об’єктів енергетики й аеродромів. Саме в таких ударах РОВ продовжують застосовувати ракети Х-47М2 "Кинджал", а також 9М723 ОТРК "Іскандер-М", а їх можуть перехоплювати лише зенітні ракетні комплекси Patriot і SAMP/T.

Тобто будь-який важливий удар окупанти в обов’язковому порядку посилюють ракетною компонентою, яку в більшості областей України ППО не може перехопити. І це не є чимось новим у їхній тактиці завдавання ударів по важливих, у розумінні командування РОВ, об’єктах.

Пріоритетом їхнього ракетного терору давно є об’єкти цивільної інфраструктури, енергетика й аеродроми. У тактиці завдавання ударів із паузами в кілька днів теж немає нічого принципово нового.

У 2023 році (з кінця квітня) російські окупаційні війська реалізовували саме таку тактику – попередньо накопичивши ракети, а потім розтягнувши на кілька місяців регулярні удари кожні 2-3 дні, але в основному обмеженим боєкомплектом.

Не виключено, що зараз ворог реалізує аналогічну тактику, але в умовах проблематичнішого накопичення ракет і при врахуванні спустошення складів із радянськими запасами.

Зокрема, процес виробництва ракет у Росії не продемонстрував якогось феноменального зростання і залишається на рівні торішніх показників: З усього цього списку особливу настороженість викликають КРМБ "Калібр", яких через украй рідкісне застосування у РОВ накопичено більше, ніж Х-101/555/55, разом узятих.

Також є ризики відновлення ударів ракетами П-800 "Онікс". Але в обох випадках ці удари з боку окупаційних військ також не матимуть масового характеру через обмежені можливості застосування носіїв (у першому випадку) та обмежену кількість пускових (у другому).

Тобто за бажання почастішання ударів російському командуванню варто зважати на власні можливості виробництва – змоги вийти за межі обмеженого БК вони не мають. Російські окупаційні війська кардинально не змінювали тактику завдання ударів по території України.

Загалом, на третій рік війни вони випробували безліч варіантів підвищення ефективності ударів через прорив протиповітряної оборони ПС ЗСУ.

Також вони незмінні у категоріях об’єктів, які зазнають ударів, а саме: енергетична інфраструктура, аеродроми, цивільні об’єкти/інфраструктура.

Навіть якщо розглядати варіант із виходом окупаційних військ на режим ударів із періодичністю 2-5 днів, але меншим БК – це ми вже бачили навесні-влітку 2023-го, але в значно більших масштабах.

Росія не може повною мірою каталізувати терор проти України через обмеженість своїх виробничих та накопичувальних можливостей, що разюче відрізняються у 2024 році від періоду 2022-2023 років. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції.