Світ очима Путіна: як шанувальник Ільїна та Гумільова став диктатором

Багато хто розмірковує, навіщо нинішньому господарю Кремля війна, адже це не лише жертви, а й можливе падіння рейтингів. І конкретні логічні пояснення справді знайти складно.

Але якщо спробувати подивитися на світ, а особливо історію, очима Володимира Путіна, багато що стає зрозумілим. У жовтні 2021 року Путін виступив на засіданні міжнародного дискусійного клубу "Валдай".

Відповідаючи на запитання, яких авторів читає, він назвав ім'я російського філософа Івана Ільїна, а потім сказав: "Він думав про Росію та її майбутнє".

Насправді Ільїн давно присутній у житті Путіна — його цитати за останні 15 років найчастіше зустрічаються у публічних виступах президента Росії. "З середини 2000-х Путіна цікавить біла еміграція, він цитував праці Олександра Солженіцина, Івана Ільїна та Лева Гумільова.

Його радники шукали матеріали, здатні обґрунтувати політичний курс — правий лібералізм", — каже Олександр Морозов, російський журналіст та політолог, науковий співробітник центру Російських досліджень Бориса Нємцова в Карловому Університеті в Празі.

Путін — розумна людина, і все, що він говорить, не можна сприймати одномірно. Він грає у шахи: маскує плани, створює димову завісу. Він чекіст.

Це його професія Ільїн народився в царській Росії, після приходу більшовиків його виправили з країни, жив у Німеччині та Швейцарії, захоплювався фашизмом і вважав за можливе поєднувати "національну диктатуру" з релігією.

Саме на підході Ільїна ґрунтується путінський погляд на Україну, вважають експерти. "Україна визнається найбільш загрозливою частиною Росії у сенсі відділення та завоювання. Український сепаратизм — явище штучне, позбавлене реальних підстав.

Він виник з честолюбства ватажків та міжнародної завойовницької інтриги. Відділившись, ця держава зраджує сама себе на завоювання та пограбування іноземцям.

Малоросія і Великоросія зв'язані воєдино вірою, племенем, історичною долею, географічним становищем, господарством, культурою та політикою", — так про Україну писав Ільїн у 1938 році, так її представляє Путін сьогодні.

Для них обох України не існує, а слово "українці" можна дозволити писати у лапках. Путін настільки надихнувся словами філософа, що вирішив звести їх автора в культ — порох перепоховати в Москві, а книги перевидати.

Одну з найвідоміших — "Наші завдання" — напередодні розстрілів на Майдані та окупації Криму у подарунок від Кремля отримають усі губернатори та високопосадовці пропрезидентської партії "Єдина Росія". Згаданий Лев Гумільов — ще один улюблений філософ Путіна.

Вважається, що його цитати, як і Ільїна, у промовах президента РФ з'явилися з подачі екс-заступника керівника адміністрації Бориса Єльцина та ідейного натхненника приходу до влади Путіна — Владислава Суркова.

Саме Гумільов писав про важливість євразійського простору, куди Путін так хотів затягнути Віктора Януковича та Україну у 2013 році. Другом Гумільова, а філософ помер у 1992 році, був публіцист Юрій Бородай.

Син останнього Олександр, нині депутат Держдуми, у 2014 році зіграв свою роль під час вторгнення РФ в Україну — спочатку брав участь в окупації Криму, а потім проголосив себе прем'єр-міністром "Донецької народної республіки".

"Після 2014 року репертуар Путіна став змінюватися: православна святість та елементи царського періоду Миколи І або Олександра ІІІ відійшли на другий план. Не те, щоб вони зовсім зникли, але паралельно з'являлися інші. У голові у Путіна тепер усе упиралося в Радянський Союз.

Він переконав себе, що той розвалився якось неправильно і його треба збирати", — продовжує Олександр Морозов. Путін поступово почав присвоювати Росії велич Радянського Союзу.

Так, він неохоче визнає, що після 1991 року українська державність відбулася, але при цьому намагається обґрунтувати її історичну неправомочність. І далі — гірше, у Кремлі говорять то про "Ялту-2", то про новий Гельсінський акт, то про боротьбу з американською гегемонією.

"Але ж насправді цього нічого немає. Путін перебуває у бульбашці уявного Радянського Союзу.

Як би він не фантазував, використовуючи перемогу у Великій Вітчизняній війні як ключову або андропівську модель переслідування інакодумців, його можливості обмежені — Росія ніколи не буде СРСР, — уточнює Морозов — Більш того, роздвоєння, шизофренія відбуваються на рівні реальної зовнішньої політики, в одному блоці він говорить про євразійський економічний простір, а в іншому розгортаються фантазії: Росія разом з Білоруссю воює з Польщею, бореться проти містичного відновлення Великого князівства Литовського, нападає на Україну.

".

Стаття Володимира Путіна "Про історичну єдність росіян та українців", написана влітку 2021 року (її опублікував офіційний сайт Кремля — російською та українською мовами), за оцінками експертів, завершує його ідейні пошуки у відносинах і з Україною, і з Заходом, розставляє всі крапки над "і".

Вона ясно показує: Путін повертається до радянського підручника історії, прагнучи використати кожен епізод ідеологічно, розгортаючи його у радянську концепцію міжнародної єдності.

Морозов згадує, як у Празі зносили пам'ятник радянському маршалу Івану Конєву: "Москва дуже образилася, мовляв, чехи невдячні — їх рятували, а вони забули.

І спробувала нав'язати дискусію навколо радянської концепції історії, але чеські інтелектуали вирішили, що не будуть брати участь в такій дискусії, для них це перероблене минуле". Україна не Чехія, радянські міфи у нас все ще знаходять відгук, і це слабке місце.

Росія намагається надати чужу історію: то з розмахом святкує День хрещення, стверджуючи, що Московська держава — єдина наступниця Стародавньої Русі, то називає дочку київського князя Ярослава Мудрого, Ганну, росіянкою.

Або ж намагається спотворити історію, сказавши, що Переяславські угоди 1654 року — акт "з'єднання" з Москвою, Крим — споконвічно російська земля, а Україна — це лише "дітище радянської епохи".

Історики кажуть: прагнення Москви приватизувати минуле, писемність, православ'я та культуру – це спроба утримати ілюзію величі, якої не існує. Без цього "відновлення" статусу наддержави неможливе.

Екс-депутат Державної думи РФ Ілля Пономарьов, єдиний із 450 депутатів, який проголосував у 2014 році проти анексії Криму, каже: проблема в тому, що російська ідентичність не існує без української.

Якщо не будуть красти і спотворювати, залишиться неприваблива правда: Росія — лише пізня спадкоємиця Золотої орди. Таке у розумінні Ільїна, Гумільова та Путіна неможливе. Втім, як і в розумінні більшості росіян. Адже серед росіян поширений міф про єдиний народ.