Визнали винним у хуліганстві: в Україні після смерті засудили бійця ЗСУ

Після смерті чоловіка суд закрив справу, а військовий отримав обвинувальний вирок, за яким він міг би відсидіти до семи років, якби не загинув на фронті. В Україні після смерті до 7 років ув'язнення засудили бійця Сил оборони Валерія Красняна із позивним "Барс".

Його обвинувачували у хуліганстві та незаконному поводженні зі зброєю. Подробиці цієї справи розповідає "Українська правда".

5 березня 2024 року його дружина Наталія повернулася з суду додому із закритою справою та обвинувальним вироком, за яким Валерія було визнано винним, і він міг би відсидіти до семи років, якби не загинув на фронті 23 листопада 2022 року.

У 2014 році Валерій Краснян воював у складі "Айдару" та Добровольчого українського корпусу. Він захищав Донецький аеропорт і став "кіборгом", з якого вилили воскову фігуру для музейної експозиції в Києві.

Після повномасштабного вторгнення РФ Валерій Краснян знову пішов на фронт. Спочатку воював у складі УДА Дмитра Яроша, а потім у 107-ій окремій бригаді тероборони. Штурмовик, розвідник. Кавалер орденів Данила Галицького. Народний Герой України.

За 5 місяців до власної смерті "Барс" давав інтерв'ю і закінчив його словами: "Хочу, щоб мої діти пишалися мною. Щоб знали: от був такий упертий дурак, який рубає зразу з кінця. Одне єдине: я не хочу померти на війні так би мовити "кримінальним".

З тією вигаданою справою, яку так і не закрили". Подія, за яку український захисник отримав строк, сталася 2016 року в його рідному селищі Глибока Чернівецької області.

Валерію зателефонував односелець і повідомив про незаконне розкрадання буковинських лісів і бездіяльність правоохоронців. Чоловік разом з побратимами приїхав до селища, і вони зупинили вантажівку, завантажену деревиною.

Красняну інкримінували злочин по двох статтях – ч. 4 ст. 296 (хуліганство із застосуванням зброї) та ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю). Розгляд справи затягнувся на кілька років. Всупереч власним побоюванням, "кримінальним" Барс не загинув.

5 березня 2024 року Герцаївський районний суд визнав його винним. За словами рідних та друзів Валерія, його непокоїла тема розкрадання лісів. Як каже дружина "Барса" Наталія Волошина, мешканці неодноразово зверталися до її чоловіка і просили допомогти.

"Валера очолював центр допомоги учасникам АТО в Чернівецькій області. Пізніше був радником губернатора у справах ветеранів. У нього телефон розривався. Люди вже переповідали одне одному: є проблеми – звертайся до "Барса".

З різних приводів: лікування, навчання дітей загиблих бійців у вишах, пільгові дрова. Багато було скарг щодо розкрадання лісу. Він радив, куди треба йти.

А коли потім йому казали, що влада і правоохоронці не допомагають, що немає взагалі управи, одного разу не витримав, поїхав з побратимами", — розповідає Наталя.

За матеріалами справи, Валерій Краснян на Ford Mondeo "з хуліганських мотивів" зупинив УРАЛ 5557 із причепом, "створивши аварійну обстановку на дорозі". Також йдеться про те, що було кілька пострілів у повітря, а потім Краснян намагався витягнути з кабіни водія.

Ним виявився Костянтин Лопуляк, селищний депутат-самовисуванець, якого на той час пов'язували з ВО "Свобода". На місці інциденту слідчі знайшли три гільзи калібру 9 мм, залишки крові, пороху та отвір в лобовому склі УРАЛа.

Прокуратура звинуватила бійця у завданні Лопуляку легких тілесних ушкоджень. Майже два роки слідство тупцювалося на місці, а у 2018 році прокуратура подала клопотання про обрання Валерію Красняну запобіжного заходу. Втім, його не задовільнили і чоловік лишився на свободі.

У квітні 2019 року, після декількох років мовчання, на своїй сторінці у Facebook учасник подій Євген Марусик на псевдо "Карандаш" розказав про "повну хронологію того дня". У 2020 році Валерій Краснян виїхав з дружиною та двома дітьми в Німеччину.

Його дружина запевняє, що вони не тікали від правосуддя. Їхали на короткий строк. "Це був час, коли Валеру оббріхували, очорняли провладні сили. Ми втомились від усього бруду, втомились на той момент щось доводити.

Так сталося, що ми їхали в Німеччину на тиждень – два, а застрягли майже на два роки. Одного разу до нас о п'ятій ранку увірвались озброєні бундесполіцаї – українська сторона подала Валеру в Інтерпол як особливо небезпечного злочинця.

Валеру випустили, не стали екстрадувати за браком доказів. В грудні 2021 року ми самі приїхали в Україну. Це був наш свідомий вибір", – розповідає вона. Після повернення Валерія не заарештували, він пішов до суду, і суддя дав йому домашній арешт.

За два місяці після повернення Красняна в Україну почалося повномасштабне вторгнення. Барс попросився з-під домашнього арешту добровольцем на війну, зобов'язавшись приїжджати на судові засідання у справі.

"Він казав: "Якщо винний – доведіть, якщо ні – знімайте звинувачення. Для нього це було принципово. Декілька років вони не могли довести його вину", – згадує Наталія. Після смерті чоловіка Наталія Волошина вирішила поставити крапку у справі Валерія.

5 березня цього року Наталія повернулася з суду додому із закритою справою. Та обвинувальним вироком, за яким Валерій міг би відсидіти до семи років, якби не загинув на фронті. Родина бійця подала апеляцію.