By Eliza Popova
Ми з фронту бачимо, як суспільство замерло в очікуванні розв’язки та миру. Нас це стосується напряму. Наприклад, ми бачимо це за донатами, яких стало в рази менше.
Нагадаю, що наш підрозділ є одним із лідерів знищеної техніки, але більшість дронів досі надходить від приватних структур. На фото — денна норма. Ось, до речі, яка кореляція між настроями у суспільстві та ситуацією на фронті. Перше.
Навіть якщо Трамп зможе реалізувати свій план, до цього ще як мінімум місяці 2. У нас під загрозою окупації — 5 міст (Покровськ, Костянтинівка, Курахове, Мирноград, Часів Яр) і вихід противника до Дніпропетровської області.
Можливо, для світу й геополітики — це неабияка проблема. І фокус уваги там явно не на тому, чи буде окупований Покровськ. Але це має бути суперфокусом нашої уваги.
Тому що стільки сил, які ми втрачали, щоб тримати ці міста, стільки життів покладено на те, щоб утримати позиції, які можуть різко обвалитися через кволість і розслабленість. Друге. А раптом у Трапа не вийде? Раптом для припинення війни недостатньо волі США та України.
"Раптом" виявиться, що потрібна воля когось іще. Зрозуміло, що у США будуть важелі впливу. Тут і нафта, і зброя. Зараз не про це. Зараз про план Б — на випадок, якщо війна триватиме місяці, рік чи більше. Врешті й після припинення війни на місці Росії не з’явиться море.
Питання армії й загальний тонус нації будуть актуальними завжди. 22 лютого 2022 року не настане вже ніколи. Тому мобілізація країни, дрони, донати, військове виробництво, постійне навчання та зміни на ходу, щоб ставати кращими — тепер це стиль нашого життя.
Українська
English
USA
Français
Deutsch
Italiano
Polski
Čeština
Español
Slovensku
