Моя відповідь російським лібералам. Чому Зеленський прав, пропонуючи Заходу скасувати видачу віз росіянам

І без поваги до великої російської культури, балету та особливо до творчості Достоєвського. Давайте відразу обмовимося. Не йдеться про те, що політичні біженці з Росії мають бути видворені назад до Росії, щоб потрапити до в’язниці. Ні.

Адже справді дивно, якби, наприклад, під час Другої світової Ейнштейна відправили назад до гітлерівської Німеччини. Це дорого коштувало б і йому, і американській науці. Це не є раціональним. Йдеться про туристичні візи, які все ще отримують росіяни. І це є ненормально.

Чому? Просто тому, що це говорить про те, що все так ніби нічого не сталося. Начебто російські громадяни, які проживають у Росії, сплачують податки та підтримують Путіна, ні в чому не винні.

Не несуть жодної моральної відповідальності за те, що творить російська армія від їхнього імені. Якщо росіяни залишилися в Росії і не виступають проти режиму, вони пішли на компроміс.

Це означає, що навіть якщо вони морально страждають від війни, вони все одно знайшли для себе аргументи, чому їм варто залишитися. І не важливо, це іпотека, хороша робота чи навіть старенька мама. Це компроміс, на який вони пішли.

Вони вирішили, що їм зручніше прийняти війну. І за цей компроміс вони мають заплатити. Природа санкцій — дуальна. Вони або є або їх немає. Вони можуть бути неідеальними. Вони можуть здаватися несправедливими. Але їх природа завжди дуальна. Ви або вводите обмеження.

Або не вводите їх. І ми можемо вважати наш світ несправедливим, але як тоді ми назвемо світ, де країна розпочинає війну та геноцид проти іншого народу, а їм нічого за це не буде. Цей світ буде набагато гіршим, ніж той світ, у якому ми живемо.

Як би російська ліберально-демократична тусовка назвала такий світ? Де можна творити будь-що. І потім усі живуть так, ніби цього не сталося. Видача туристичних віз росіянам передбачає, що ніби нічого не сталося.

Начебто громадяни, які приїхали на шопінг до Мілану, на води в Карлові Вари або по смачне вино в Тоскану, не мають стосунку до країни, яка розв’язала жорстоку війну. При тому, що з ймовірністю понад 50% ці громадяни підтримують жорстоку війну. Це було б дуже цинічно.

Це досі дуже цинічно, адже візи все ще видаються. Чи потрібно сприяти витоку мізків із Росії? Так. Чи потрібно допомагати тим, хто виступає відкрито проти війни та хоче втекти від репресій? Так. Це корисні росіяни. Не хороші, а саме корисні.

І таким людям, котрі публічно заявлять, що не хочуть жити у фашистській державі, візи видавати треба. Надавати їм статус біженця. Тому що це справедливо. І тому, що кожен такий випадок послаблює Росію.

Але точно не тоді, коли хтось, заробивши гроші у межах правил режиму Путіна, їде ненадовго відпочити до ненависної Європи. Якщо росіянин пішов на компроміс із фашизмом своєї країни, то він заслужив відпочинок максимум під Саками. І то тимчасово. Це справедливо.

І з повагою до великої російської літератури. І так, у Достоєвського є роман. «Злочин і кара». Росія чинить злочини. І дивно, якби він залишався безкарним. Так що це рішення якраз у дусі великої російської культури та великої російської літератури.

Російські ліберали мріють про вільну Росію майбутнього. Так ось, їм треба брати приклад із Німеччини. Яка пройшла спокутування. Спокутування своїх гріхів. І взяла на себе колективну провину та колективну відповідальність.

Росії доведеться взяти на себе відповідальність за анексію Криму. За війну у Грузії. За геноцид у Бучі. За вбивство у Оленівці. За знищення Маріуполя. І цей список нескінченний.

І доки вони не зрозуміли, що весь цей злочин, який потребує покарання, у них не буде шансу змінити свою країну. Росія так і залишиться до кінця імперією, яка загрожує своїм сусідам та своїм громадянам. І «безвіз» для росіян — це лише мале покарання за такі злочини.