Шукачі правди чи пропагандисти на півставки в МО – хто такі російські воєнкори?

Подробиці читайте в статті.

Пряма російська агресія в Україну 24 лютого, численні втрати та поразки російської армії, значно підняли рейтинги Телеграму в Росії та кількість підписників тих російських журналістів, що спеціалізуються на висвітленні військовій дій, пише Детектор медіа.

Особливо помітно це стало восени, коли наші війська наступали на Харківщині, Донеччині, Луганщині та Херсонщині, майже нічого не повідомляючи про свої успіхи. В цей час "воєнкори" рубали правду-матку, повідомляючи про відступ і втрати російських військ і шукаючи винних.

Деякі Телеграм-канали воєнкорів мають більше мільйона підписників, наприклад WarGonzo — 1,32 млн. , "Операция Z: Военкоры Русской Весны" — 1,16 млн. , "Сладков +" — 981 тисяча.

За даними російської компанії "Медіалогія", що займається моніторингом у соцмережах, зростання було прямо пов’язане з поразками Росії на фронті. Найбільше ці канали читали, коли російська армія втікала з Харківщини.

Й саме тоді конфлікт між "воєнкорами" та офіційною пропагандою вийшов у публічну площину, і тут стали очевидними деякі тенденції. За допомогою постійних репостів та взаємних відсилок ці канали просувають єдиний порядок денний.

А коли треба — ігнорують події та теми, які їм невигідні або на які не знають, як реагувати. Найяскравіший приклад — відхід російської армії з Київщини, Чернігівщини та Сумщини, який Міноборони Росії назвало "перегрупуванням".

Коц і Поддубний ще 25 березня повідомляли, що українська армія "в котлі під Києвом" і "артилерія подавляє залишки націоналістів у трикутнику Гостомель-Буча-Ірпінь". А вже 1 квітня "із тяжким серцем" визнавали, що їхня армія втекла до Білорусі.

Друга зустріч нібито відбулась у кінці вересня, коли Харківщина вже була звільнена, а в Росії мали оголосити "часткову мобілізацію". Тоді Путін нібито дозволив публічно критикувати дії Міністерства оборони у ЗМІ, аби випустити пару.

Тоді з’явилася мантра "треба перестати брехати", яку озвучила Маргарита Сімоньян. "Воєнкори" можуть критикувати командування армії, проте, згідно з одвічним принципом "цар добрий — бояри погані", не чіпають Путіна.

Вони навіть натякали, що саме після вересневої зустрічі з "воєнкорами" Путін прозрів. І ось тепер, мовляв, "почнеться все по-справжньому". Нарешті, є ознаки того, що вони перебувають під впливом адміністрації Путіна.

Попри вдавану критичність, "воєнкори" завжди залишаються у руслі ключових кремлівських наративів. Коли треба, гасять обурення й паніку — наприклад, так було у випадку з вибухом на Кримському мосту.

Коли треба, навпаки — піднімають температуру до необхідного рівня, шукаючи винних серед військових комісарів, командирів або губернаторів. Головне: серед винуватців проблем, про які пишуть "воєнкори", ніколи не буває Путіна.